Предмет психології як науки про людину

Реферат

Предмет психології — закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їхні механізми

Психологія

Психічні факти виявляються об’єктивно, зовні: в міміці, психомоторних діях, рухах, діяльності і творчості, і суб’єктивно, внутрішньо: в процесах відчуттів, сприймання, уваги, пам’яті, уяви, почуттях, волі і т. д. Разом з тим їхній зміст може усвідомлюватися або існувати в неусвідомлюваній формі.

Протиріччя внутрішнього і зовнішнього в психіці людини дозволяються рухами, діями і вчинками, що висловлюють відношення людини до людей, природи і суспільства.

Зміст і динамічна характеристика відношень людини корениться в його мотивах, потребах, меті, до яким він прагне, а також в властивостях темпераменту, характеру і хисту.

Основними механізмами психіки людини є: відображення, проектування і опредмечування – перетворення людиною своїх сил і хисту в форму матеріальних речей або знакових систем.

В продуктах діяльності відбивається неповторність, самобутність і індивідуальність — міра людини – його творчий потенціал.

Для отримання об’єктивних і точних даних про закономірності, механізми і психологічні факти використовуються засоби дослідження. Засіб – засіб пізнання і шлях застосування системи прийомів для досягнення поставлених мети, наприклад, засоби самовиховання, засоби управління, засоби наукової творчості і т. п.

В психології розроблені засоби вивчення психічних фактів і

Головна вимога до засобів наукового дослідження в психології: давати вірогідне знання, вести до об’єктивного відбивання психічних фактів і феноменів оптимальним шляхом – відповідно закону оптимальності. Ті же вимоги стосуються і засобів практичної діяльності людини – вони закликані гармонізувати психіку, дії, діяльність і творчість – з мінімальними витратами енергії, часу і праці.

Виконання цих вимог припускає методичність – послідовність і організованість дій на основі одного або системи засобів в пізнанні, вченні, трудової діяльності. Тому методичність є необхідною умовою і системоутворюючим чинником оптимізації людської діяльності

Психологія, Психічна активність людини спрямовується на різні предмети.

Все це — психічна активність людини, предмет вивчення психології.

17 стр., 8265 слов

Індивідуально-психологічні особливості здібностей людини

... легко і міцно освоює засоби її організації і здійснення. Вони тісно пов'язані з загальною спрямованістю особистості, із мірою усталеності схильностей людини до деякої діяльності. У основі однакових досягнень ...

Предмет психології

Коло явищ, які вивчає психологія, у кожної людини виявляються чітко в досить виразно – це наші: почуття, думки, образи, сприйняття, прагнення, бажання, міркування і погляди тощо все, що складає внутрішній зміст нашого життя, що дається нам безпосередньо і належить нам.

Психічне явище — власність людини., Психічне є відображенням взаємодії з довкіллям, дійсністю., Психічне є суб’єктивне відображення., Психічне — регулятор взаємодії з довкіллям.

Психічне – здатність до розвитку змісту, глибини і регулювальної сили відображення в упорядкуванні, спрямуванні доцільності дій і діяльності людини.

У психічному, як регуляторі дій і діяльності, таїться величезний потенціал розвитку самих механізмів психіки: відображення, проектування і втілення. Адже людина не лише відображає, але і перетворює довкілля в нові форми, будує відповідно законів гармонії, а це, у свою чергу, сприяє покращанню її життя і діяльності.

Душа – доцільна основа людини

Зупинимося на етимологія слова «психологія».

психологія означає «закони життя душі».

Псюхе – душа

  • життєва сила, яка залишала тіло з останнім подихом;
  • безтілесна основа, яка після смерті людини позбавлялася свідомості і пам’яті;
  • «демон» – невмируща істота божественного походження;
  • мета праведного життя;
  • «покарання» за первородний гріх Титанів тощо.

Одночасно псюхе — носій пам’яті про всі минулі інкарнації. Іноді ототожнюється з психічним «Я».

Геракліта

Вчення Платона про псюхе розглядає її як невмирущість і безтілесність, що робить її близькою до над-почуттєвого світу, а раз так, то створюється у людини можливість пізнання ідей за посередництвом «пригадування».

Платон створює ієрархію трьох частин псюхе:

  • а) раціональна,
  • б) емоційно гнівлива,
  • в) похітлива; визначає локалізацію в межах тіла: раціональна – в голові, емоційно гнівлива – у грудях, а похітлива – в черевній порожнині.

Платон на підставі поділу псюхе на частини, розмежовує структуру суспільства на:

  • сторожів-філософів,
  • воїнів,
  • ремісничо-землеробський стан людей.

За Платоном невмируща лише вища частина душі – раціональна, яку він називає деміургом – будівельником всього, ідеальне первоначало.

Аристотель

Аристотель розповсюджує принцип псюхе на всі рівні органічного життя: кожний рівень має свою, властиву йому душу з певними функціями.

Тіло (сома)

  • рослинну, яка специфічна для рослин, котрі ще не мають органів почування, ні органів регуляції рухів;
  • тваринну, яка забезпечує тваринний спосіб життя, — оскільки тіло має диференційовані органи відчуттів, рухів і їх регулюючі органи;
  • розумна, суто людська, яка має пізнавальні і діяльні органи.

Аристотель, розрізнюючи три рівні душі, чітко визначає ідею розвитку людини послідовними формами розвитку психіки у рослин, тварин і у людини.

Разом з тим, вони пов’язані у людини з різними функціями її душі:

  • а) споживання,
  • б) почування,
  • в) розуму.

Р. Декарт

  • матерії – субстанції протяжної і не мислячої,
  • душі – субстанції мислячої і не протяжної.

А раз це так, то вони мають різні атрибути – невід’ємні властивості і тому протистоять одна одній як незалежні речі.

9 стр., 4445 слов

Життя та філосовська діяльність Сократа

... тема людини, проблеми життя і смерті, добра і зла, чеснот і пророків, права і боргу, волі і відповідальності суспільства. Згідно Плутарху, Сократ ... чим пищить комар, на скільки стоп стрибають блохи та інші. Одночасно аристофанівський Сократ розбещує молодь, ... життя, це підготовка до звільнення безсмертної душі з її тілесної оболонки. Дух і концепція Сократа знаходить самостійне існування. Сократ ...

Ми не будемо говорити, до чого такий розрив душі і тіла призвів психологію і у як це відгукнулося у філософії.

Р. Декарт в науковий вжиток вводить два нових поняття: рефлекс і свідомість.

Поняття свідомість стає центральним у психології всіх наступних століть. Тут почалась трансформація поняття псюхе; воно із принципу життя (за Аристотелем), душа, дух перетворюється Р. Декартом на принцип свідомості. І таки чином впроваджується принцип інтроспекції – заглядання в середину себе, у замкнутий в себе внутрішній світ, який є відображенням людиною самої себе.

Б. Спіноза

Не існує двох протилежних явищ – душі і тіла – а є однин-єдиний предмет. Це — мисляче тіло людини. Живої, реально існуючої, але яка розглядається в науці під двома протилежними кутами зору. От і виходить, що мислить не одна душа, яка вселяється в людське тіло Богом, а само тіло людини.

Тобто, мислення такий самий спосіб існування тіла як і його протяжність: мислення і протяжність не дві особливі і протилежні субстанції, а лише дві властивості одного і того ж матеріального утворення – людини.

В такому разі «міркування», «свідомість», «уявлення», «відчуття», «воля» тощо є способи зовнішнього враження невід’ємних від природи властивостей мислячого тіла людини.

К. Д. Ушинський

І. М. Сєченов,

  • історію розвитку відчуттів, уявлень, думок, почуттів тощо;
  • потім способи поєднання всіх видів і родів психічних діяльностей однієї з іншими, з усіма наслідками такого поєднання;
  • вивчати умови відтворення психічних діяльностей.

На жаль, на довгі роки поняття «душа» було вилучене із наукового вжитку.

Логос – закони природи

Логос – поняття вживане Гераклітом для позначення універсальних закономірностей, що їм підпорядковується все існуюче. Логос – це те, «згідно з чим усе відбувається», те, з чим все безперервно пов’язане – світовий закон, «спільне», якому треба підкорюватися.

Проте, на жаль, свідчить Геракліт, люди у більшості своїй глухі до проголошуваних істин і нездатні долучитися до Логосу: Логосу, що існує вічно, не розуміють люди ані перш ніж почують, ані спершу почувши; бо хоча усе відбувається згідно з цим логосом, вони скидаються на несвідомих того, навіть стикаючись з такими словами й ділами, про які я веду мову, розкладаючи кожне згідно з природою і показуючи, як справа мається».

Тому, на думку Геракліта, безмежність душі зумовлена не лише невичерпною глибиною властивого їй логосу, а й здатністю його в собі вирощувати.

З часом поняття «логос» набувало й інших відтінків, зокрема, «слово», «смисл», «судження», «пропорційність», «основа», «розум» тощо, наближаючись або віддаляючись від значення бути об’єктивною закономірністю, необхідністю, законами буття.

5 стр., 2004 слов

Реферат життя та філософська діяльність сократа

... легендарності. У центрісократовской думки - тема людини, проблеми життя і смерть, добра і зла, чеснот і пророків, правничий та боргу, свободи і відповідальності, суспільства. Сократ - принциповий ворог вивчення ... великий лисиною. Його образ неможливо відповідав ідеалам на той час, І що вражало найбільше, зовнішність філософа відповідала “красі його душі”. Він був одягнений у стару, порвану ...

12.02.2012