корекційного навчання правильного мовлення
Сукупність основоположних лінгвістичних, клінічних і психологічних знань про особистість з порушеною промовою (логопатов) трансформується в корекційно-педагогічний (логопедагогіческій) процес, що забезпечує формування у логопатов навичок правильно говорити разом з гармонійним розвитком його особистості і адекватним соціальною поведінкою.
(Логопедагогіка)
общедидактических закономірностей,
Дидактичні закономірності знаходять своє конкретне вираження в основних положеннях або принципах навчання (дидактичних принципах).
У сучасній педагогіці прийнято виділяти різні дидактичні принципи, що забезпечують успішність навчання: науковості та доступності, свідомості, активності і самостійності, систематичності і послідовності, міцності і зв’язку теорії з практикою, індивідуального підходу в умовах колективної роботи.
У навчанні (як відкритої динамічної системі, де не може бути конкретних вказівок, як слід чинити у всіх різних випадках навчання, а є тільки умови можливого успішного дії) названі дидактичні принципи, або принципи навчання, розуміються як головні вказівки або результат ні положення для успішного навчання. У логоп-дагогіческой роботі ці принципи набувають деяку своєрідність в зв’язку зі специфікою контингенту дітей і завданнями їх корекційного навчання і виховання.
принцип науковості
Керівництво принципом науковості допомагає уникнути привнесення випадкових, науково не обгрунтованих, яскраво-якої реклами і нерідко просто шкідливих прийомів і засобів в корекційно-педагогічну роботу. Наукова ерудованість логопеда, підтверджена позитивним досвідом його творчої практичної роботи — головні показники його професійної майстерності.
Принцип індивідуального підходу, Принципи доступності, послідовності і систематичності
Сюди ж включається поняття про обхідний коррек-ционно-педагогічному шляху (по Л. С. Виготському): від корекції віддалених / вторинних ознак дефекту до корекції його первинних, ядерних проявів. А також поняття: про логічно послідовної і доцільною реалізації змісту логопедичних занять і виборі необхідних для цього організаційних форм, прийомів і засобів; про поетапну послідовності логопедичних занять з дітьми, що мають різні мовні порушення; про регулярність і безперервності корекційно-мовних занять, що забезпечують успішність і міцність утворення нових, правильних навичок мови і поведінки.
Принцип свідомості і активності
¦ про спільну діяльність логопеда та дитини-логопатов, про необхідність і формах особистого активної участі дитини в логопедичних заняттях і поза ними, в його пізнавальної і чуттєво-практичної діяльності;
- ¦ про розвиток у дитини мотивів зацікавленості в логопедичних заняттях і спонукань до самостійних дій, про фіксованості дитини на його успіхи і стимулюючому заохочення його успіхів і досягнень;
- ¦ про свідоме оволодінні дитиною навичками правильного мовлення і поведінки, про розуміння завдань і корисності для себе кожного заняття, кожної вправи окремо і необхідності всієї логопедичної роботи в цілому;
Принцип наочності в навчанні
¦ про наочності як засобах, що утворюють в процесі навчання зв’язок між конкретним і абстрактним мисленням, між предметно-практичним і теоретичним навчальним матеріалом;
- ¦ про загальноприйняті в навчальному процесі наочних: словникових, натуральних, або природних, образотворчих, об’ємних, умовних, або символічних, і технічні засоби;
— ¦ про специфічні і допоміжних аудіовізуальних та технічних засобах навчання, спрямованих на корекцію неправильної мови: логопедичні зонди, магнітофон, корректофон, луна-апарат, метроном, тонометр, лінгвоаппарати індивідуального користування для звукопідсилення і звукозаглушения, масажери, комп’ютерні ігри, «Видима мова» і ін.
Тут доречно розглянути поняття про методи навчання: словесних (розповідь, бесіда, роз’яснення, переконання, навіювання), наочних (спостереження, сприйняття демонстрації загальноприйнятих навчальних посібників і технічних засобів) і практичних (мовні вправи в різних видах діяльності з використанням специфічних аудіовізуальних та технічних засобів).
Принцип міцності результатів навчання
¦ придбані дитиною-логопатов знання, вміння і навички мають властивість їх відтворення і застосування в різних умовах мовної, пізнавальної і емоційно-вольової діяльності дитини;
- ¦ міцність придбаних на логопедичних заняттях знань, умінь і навичок залежить від сукупності і успішної реалізації всіх дидактичних принципів корекційно-мовного навчання та виховання дитини-логопатов;
— ¦ результативність логопедичної роботи і міцність її результатів в цілому залежать: від професійної майстерності логопеда, від складності структури мовного порушення, від індивідуально-особистісних особливостей логопатов, від різних умов логопедичної роботи. Специфічність корекційно-мовного навчання
про спеціальні методичних (або логодідактіческіх) принципах
¦ про природосообразности, що відбиває необхідність в процесі корекційно-мовного навчання орієнтування і опори на закономірності природного розвитку дитячого мовлення, а сам процес корекційно-мовного навчання розглядати як допомогу логопатов в розкритті і розвитку наявних у нього задатків правильного мовлення і мовної поведінки;
- ¦ про розумову підготовленості логопатов до корекційного навчання, що відображає його здатності розуміти звернену до неї мову і виконувати необхідні логопедичні завдання;
- ¦ про сенсорної підготовленості логопатов до корекційного навчання, яка передбачає розвиток його слухового і зорового уваги і речедвигательной моторики;
- ¦ про подражательности в корекційної навчанні, що відбиває вплив мовної середовища на формування мови і мовної поведінки логопатов і тому визначальною необхідність вибору гідних, правильних і зрозумілих дитиною прикладів для зразка з найближчого оточення (логопед, батьки, вихователі, педагоги, однолітки) і зі світу мистецтва (література, театр, кіно, музика, живопис та ін.);
¦ про комплексне і інтегрально-особистісному характері логопедичних занять, що передбачає необхідність корекційно-педагогічного впливу не тільки на порушену сторону мови
логопатов, але одночасно і в цілому на всі сторони його мови (звукову, лексико-граматичну, темпо-ритмічну, мелодико-інтонаційну,
письмо і читання), на всі види його психічної
діяльності (пізнавальної і емоційно
вольовий) і соціальної поведінки;
— ¦ про комплексне лікувально-педагогічному підході до подолання мовних порушень, що відбиває необхідність всебічного і загального впливу на психофізичний стан логопатов різних фахівців (логопедів, лікарів, психологів, педагогів, вихователів) і сім’ї, різними засобами і в різних умовах. Дидактичні закономірності і принципи є загальною теоретичною основою для структурування всього корекційно-педагогічного процесу
практичних методик,
Систематика авторських методик
¦ від видів, підвидів і окремих проявів порушеної мови: дислалии, ринолалии, дизартрії, алалії, афазії, заїкання та ін .; ФФН, ОНР і ін .;
- ¦ від складності порушень мовлення, пов’язаних з недоліками інтелекту, опорно-рухового апарату, слуху, зору;
- з різного роду неврологічними, психічними і соматичними захворюваннями, із затримками психічного розвитку та ін .;
- ¦ від віку логопатов: преддошкольного, дошкільного, молодшого шкільного, підліткового, юнацького, зрілого;
- ¦ від основної спрямованості або поетапної послідовності побудови корекційно-мовних занять: підготовчих вправ для розвитку слухового і зорового уваги і речедві-готельних моторики;
- корекційних вправ по подоланню недоліків звуковимови, голоси, темпо-ритмічної і мелодико-інтонаційної організації висловлювання, лексико-Граммати-чеський структури мови, вад писемного мовлення, мовної поведінки та ін .;
- ¦ від використання в логопедичних заняттях різних корекційних прийомів і засобів (аудіовізуальних, технічних, механічних і ін.) Або різних видів діяльності логопатов (ігровий, навчальної, трудової);
в системі освіти:
Організаційні форми логопедичної роботи
¦ про логопедическом занятті як основній формі корекційного навчання і виховання, про єдність корекційно-розвивальних, загальноосвітніх та виховних завдань, що реалізуються на кожному занятті; про види логопедичних занять і їх складових частинах, про підготовку до занять і їх проведенні, про вимоги до організації заняття і його якості, про домашні завдання і їх перевірці та ін .;
- ¦ про закріплення результатів корекційно-мовних занять з дитиною в навчальному процесі загальноосвітніх дитячих установ: в дошкільному закладі на заняттях з розвитку мовлення, про формування елементарних математичних уявлень, з образотворчої діяльності, з фізичного і музичного виховання;
- в школі — на предметних уроках;
- ¦ про закріплення і розвитку у дитини-логопатов необхідних особистісних якостей (див. Вище про психо-корекційної роботи), про формування у нього правильного ставлення до навколишнього світу, до себе і оточуючих людей, про формування навичок адекватного і гідного соціального поведінки — в процесі виховання дитини в загальноосвітньому дитячому (дошкільному або шкільному) установі і в родині, в процесі його морального, естетичного, фізичного і трудового виховання;
— ¦ про інших організаційних формах логопедичної роботи: плануванні, обліку і звітності, видах логопедичної документації, про пропаганду логопедичних знань та профілактичній роботі, про форми підвищення професійної кваліфікації логопедів і ін.
На закінчення слід зазначити взаємозбагачуватися зв’язок знань, уявлень і понять про дидактичних закономірностях і принципах з конкретними методиками логопедичної роботи, коли практичні методики будуються з використанням загальних і специфічних положень дидактики, а теорія корекційного навчання — використовує результати приватних методик, як матеріал для узагальнення.
Психологічна та педагогічна термінологія в основному складається зі слів російського походження і іноземних слів, привласнених російською мовою і широко використовуються в повсякденному житті.
* * *
З усього вищевикладеного очевидна правомірність і необхідність різнобічних лінгвістичних, медичних, психологічних і педагогічних знань фахівця-логопеда для його професійної діяльності.
Логіка формування логопедичного понятійно-термінологічного апарату сприяє уточненню місця логопедії серед різних галузей наукових знань, її кордонів і взаємозв’язку із суміжними галузями наукових знань.
Логіка формування логопедичного понятійно-термінологічного апарату сприяє відбору необхідних навчальних дисциплін, їх поєднанню і зміцненню міждисциплінарних зв’язків і об’єднання всіх навчальних програм в цілісний навчальний процес професійної підготовки логопеда.
Таким чином, не викликає сумнівів, що логіка формування логопедичного понятійно-термінологічного апарату безпосередньо і взаимообусловленно стикується з питаннями професійної підготовки сцеціаліста-логопеда і з питаннями наповнення змістом рамок самої логопедії як науки в її теоретичному і практичному вираженні.
Понятійно-термінологічний словник логопеда / Под ред. В. І. Селіверстова. М., 1997. С. 5-26.
| Актуальні проблеми логопедії про працях вчених XX вена
| I Логопедія і суміжні науки | предмет логопедії | Комплекс медико педагогічної роботи з дітьми-логопатами | ЗАГАЛЬНІ ЗАХОДИ | Формування наукової школи кафедри логопедії МГПИ ім. В. І. Леніна | Кафедра логопедії ЛГПИ ім. А. І. Герцена: її сьогодення і проблеми майбутнього | Організація логотерапевтіческой допомоги | Лінгвістичні поняття і термінологія | Медичні поняття і термінології |
