Реферат життя та філософська діяльність сократа

Реферат

Міністерство сільського господарства РФ

Департамент науково-технологічної політики й життєздатного утворення

Федеральне державне освітнє установа вищого професійної освіти

«Мічурінський державний аграрний університет»

>Реферат

на задану тему:

Сократ: історія життя і філософські ідеї

ВИКОНАВ: студентка 3 курсу

>31Б групи

>Сударикова Катерина Василівна

>ПРОВЕРИЛ:

  • >Зацепин Олексій Володимирович

Мічурінськ2008г

Сократ (470-469 — 399 до зв. е.) — перший із трьох видатних мислителів епохи високої класики Стародавню Грецію. Він був утіленням еллінської мудрості, його ще називали святим грецької філософії. Зробивши філософію своєї фахом, він тим щонайменше не залишив по своєї смерті філософських творів. Пояснюється це: свої ідеї Сократ вважав за краще висловлювати в усній формі учням, слухачам і опонентам. Те, відомо про життя і правоохоронної діяльності Сократа, сягнуло нас завдяки роботамКсенофонта, Платона або Ньютона. На основі їхніх спогадів можна викладати погляди Сократа. Постать Сократа найвищою мірою знаменна: його життя й смерть символічно розкриває природу філософії.

Сократ походив із простий і бідної сім’ї — був сином каменотесаСофрониска і повитухиФенарети, тому недоотримав у дитинстві й юності витонченого освіти та виховання уже, що було обов’язковим для юнаків з аристократичних родин. Зовнішність Сократа все називали потворної. Він нагадувавСилена: невисокого зросту, з великим животом, кирпатий, товстогубий, з товстої шиєю і великий лисиною. Його образ неможливо відповідав ідеалам на той час, І що вражало найбільше, зовнішність філософа відповідала “красі його душі”. Він був одягнений у стару, порвану одяг і скрізь ходив босоніж. Його байдужість до спеку і холоду, голоду і жадобі дивувало всіх. Але це лише облагороджувало вміння Сократа панувати з усього земним, з себе і показувало велич його духу. Зовнішній вигляд донесли до нас дві герми, мають написи. На однієї Сократ зображений із Сенекою, в інший, що у Неаполі, він зображений один. У першому портреті філософ постає людиною життєрадісним, навіть дещо похітливим, проте за негарної зовнішністю ясно видно його мудрість. Другий портрет Сократа виник лише після смерті Леніна. Афіняни створили його, покаявшись у цьому, що змусили його випити чашу з отрутою. На портреті несправедливо засуджений філософ зображений таким, як його сприймали учні. Художник стане зображати зовнішнє каліцтво, бажаючи підкреслити моральну красу людини. Ранній портрет Сократа зображує його жебракам, невибагливим і самотнім людиною, не зрозумілим ні своєю дружиноюКсантиппой, ні багатьма на інших людей. На пізньому портреті маємо — мудрець, який проголосив: «Є лише одинбог-знания, і лише однедьявол-невежество”. Нам відомі лише голови Сократа. Спроба доповнити жодну з статуй у Копенгагені головою філософа не принесла очікуваного результату. Однак у Британському музеї зберігається статуетка, яка зображує раптово зупиненого Сократа: цілком можливо, що під час прогулянки з ринку він побачив знайомого і він вирішив розпочати з нею філософську розмову.

8 стр., 3750 слов

Темперамент, його властивості та корекція (курсова)

... життя; різні властивості темпераменту в людини поєднується між собою не випадково, а закономірно і утворюють стійку структуру, що характеризує його тип. Темперамент забарвлює всі психічні прояви індивіда, впливаючи на ...

Сократ як об’єкт вивчення представляє значні труднощі. Безперечно, що він був афінським громадянином,обладавшим невеликими засобами, який проводив свого часу в диспутах і вчив молодь філософії, але не гроші, як це робили софісти. Достеменно відомо, що у 399 року е., коли Сократові було виплачено близько 70 років, він засудили, засуджений до смерті» й страчений на афінський манер.Обвинителями Сократа були демократичний політичний діячАнит,поет-трагикМелет і не відомий риторЛикон. Вони стверджували, що Сократ винен у тому, що ні поклоняється тим богам, яких визнає держава, але вводить інші, нові божества що він винен у розбещенні молоді, оскільки вчив її того самого. Йому дали випити чашу з отрутою. Але поза цих фактів інформацію про Сократа набувають спірний характер. Двоє з учнів Сократа,Ксенофонт і Платон, написали нього багато, але розповідають про неї дуже різні речі.

>Ксенофонт стверджує, що Сократ був дуже благочестивий І що вплив його за юнацтво був цілком благотворним. Його ідеї, далеко ще не були руйнівними, будучи скоріш нудними і банальними. Він повідомляє, що Сократ був постійно зайнятий питанням у тому, як домогтися, щоб владу у державі належала компетентних людей.

Платон написав «Апологію Сократа», з яких можна дізнатися про деякі аспектисократовской філософії. «Апологія Сократа» представляє собою виправдувальну мова Сократа, вимовлену їм у афінському суді в 399 року е. Композиція включає у собі: мова після обвинувачення, попередня вироку. У ньому Сократ критикує обвинувачів наклеп. Він розповідає, що ні боїться смерті, а боїться малодушності і ганьби; що скоїв убивство її буде страшно для суддів, бо після смерті Сократа навряд чи знайдеться людина, який змушувати їх прагне до істини. Йдеться Сократа після загального обвинувачення. “Маю на увазі вам, тим, що вбили мене, що відплата на вас прийде негайно після мою смерть, значно більше важке, ніж моя смерть, яким ви вбиваєте мене…” Йдеться Сократа після смертного вироку. Ті, хто голосував за страту, — каже Сократ — завдали зло собі, бо їх все звинувачувати, яке вважати мудрецем. “І ось вже й час йти, мені — щоб померти, вам — щоб жити. Хто це людей йде краще справа, відомо лише Богу”. “Апологія Сократа” дає ясне зображення певного типу: людини впевненої у собі, великодушного, байдужого до земному успіху, котрий вірить, що він керує божественний голос, і переконаного у цьому, що з доброчесною життя найважливішим умовою є ясне мислення.

11 стр., 5094 слов

Сократ та його філософія

... самого себе, він також, на його думку, має критерій реальності в собі самому . Однак Сократ значно відрізняється від софістів ... про вміння розрізняти вади, бо без цього точного знання не можна відрізнити доброчесної людини від лиходія. Серед ... залишив жодного письмового джерела після себе. Вчення Сократа відоме здебільшого завдяки свідченням його послідовників, зокрема, його найвидатнішого учня -- ...

У “>Пире” Платона постійно підкреслюється вміння Сократа панувати з усіх плотськими пристрастями. Він рідко пив вино, але пив, то міг перепити будь-якого; але ніхто бачив його п’яним. У справжньому коханні, навіть за сильних спокусах, воно залишалося “платонічним”. У дуалізмі небесної душі, й свого тіла він досяг повного панування душі із тіла. Вирішальним доказом цього панування є його байдужість до смерті.

Сократ — представник ідеалістичногорелигиозно-нравственного світогляду, відкрито ворожого матеріалізму. Вперше саме Сократ свідомо поставив собі завдання обгрунтування ідеалізму і проти античного матеріалістичного світорозуміння, наукових-наукової-природно-наукового знання і набутий безбожжя.

Сократ — великий античний мудрець,- стоїть біля джерел раціоналістичних і просвітницьких традицій європейської думки. Йому належить видатне місце у історії моральної філософії і етики, логіки, діалектиці, політичних лідеріва і правових навчань. Спосіб життя Сократа, моральні і політичні колізії у долі, популярний стиль філософствування, військова доблесть і мужність, трагічний фінал — оточили його ім’я притягальним ореолом легендарності. У центрісократовской думки — тема людини, проблеми життя і смерть, добра і зла, чеснот і пророків, правничий та боргу, свободи і відповідальності, суспільства.

Сократ — принциповий ворог вивчення природи. Світ представляється Сократові витвором божества, ”настільки великого і всемогутнього, що його всі разом і якими бачить, і чує, всюди присутній, і про все має піклування”. Потрібні ворожіння, а чи не наукових досліджень, щоб отримати вказівки богів щодо їх волі. Сократ дотримувався вказівкам дельфійського оракула радив робити це своїх учнів. Сократ акуратно приносив жертви богам і взагалі старанно виконував все релігійних обрядів.

Сократ є, сутнісно, першим давньогрецьким філософом, хто відступає віднатурфилософского тлумачення світу і філософськи, тобто шляхом розмірковувань та умовиводів, намагається знайти істину, відповіді поставлених ним самостійно і йогопредшественниками-философами питання. Особливим задоволенням для Сократа була це з самовдоволеним людиною, який, вщент заплутавшись у його каверзних питаннях, втрачав все своє пиху. Сократ, втім, зображував себе простаком, невдачі опонента приписував собі, підсміюючись над співрозмовником. Треба сказати, що це метод -вопросно-ответний — був новим у сучасній Сократові філософії. З його за допомогою можна було легко розбивати обивательські уявлення про світ та її устрої. На відміну від натурфілософів, питання, поставлені Сократом, стосувалися переважно не природи, не наук і богів, а були про людській свідомості, душі, основі моралі й призначенні людського життя, політики і естетики. Сократ власне перший звернувся безпосередньо до людині та її сутності. Він намагався з’ясувати, що є добро і зло, справедливість і закон, прекрасне й потворне.

У своїй філософської діяльності Сократ керувався принципами: сумнів (“мені відомо, що щось знаю”) мало б призвести до самопізнання (“пізнай себе”).

Тільки таким індивідуалістичним, шляхом, вчив він, можна зрозуміти справедливості, права, закону, благочестя, добра і зла.

9 стр., 4028 слов

Проблема свободи і відповідальності людини

... лю­дини у cвіті, вiдношення людини до свiтy та до самої себе. Світогляд мiстить знання, переконання, цiнностi, iдеали, органiзованi у єд Заслуга Сократа полягає в тому, що він ... Фейєрбах – видатний філософ, матеріаліст і атеїст. Його філософія остаточно повертає філософську класику до проблеми людини, її сутності, відчуження й свободи. Центром філософії стає моральн Формулюючи основні закони ...

Основний вічне філософське запитання Сократ вирішує як ідеаліст: первинним нього є дух, свідомості, природа ж — це щось вторинне і навіть несуттєве, не що стоїть уваги філософа. Пізнання себе, за Сократом, — це водночас пошук справжнього знання і набутий того, за якими принципами краще, тобто, це пошук знання і набутий чесноти. Невігластво більшості людей в тому, що знання і чесноти вони розглядають як дві різні субстанції, незалежні друг від друга. Вони вважають, що знання не надає ніякого впливу поведінка людини. За Сократом, наука, а вужчому сенсі — знання, яка демонструє свою нездатність проводити людини неспроможна вважатися наукою. Очевидно, його концепцію можна так: від невігластва, через знання, до чесноти, а далі — до здійсненого людини й доброчесним відносини для людей. Справжня справедливість, за Сократом, те знання те, що добре й чудово, водночас і корисно людині, сприяє його блаженству, життєвому щастю. Трьома основними чеснотами Сократ вважав: поміркованість (знання, як приборкувати пристрасті), хоробрість (знання, як подолати небезпеки) і соціальна справедливість (знання, як дотримуватись законів божественні і).

Тільки “шляхетні люди” можуть на знання. А “хлібороби та інші робочі дуже далекі від цього, щоб отримати себе… якщо вони знають тільки те, що має відношення до тіла і є йому… ”. Робітнику, ремісника, хліборобу (а про рабів), недоступно знання.

Сократ був непримиренним ворогом афінських народних мас. Він був ідеологом аристократії, вчення пронезиблимости, вічності і незмінності моральних норм висловлює ідеологію саме цього.

ПоКсенофонту, Сократ захоплюється “найдавнішими і найбільш освіченими державами і народами”, оскільки вони “самі набожні”. Сільське господарство — матір та годувальниця всіх мистецтв, джерело життєвих потреб для “ шляхетного пана”, краще заняття та краща наука. Воно повідомляє тілу красу та силу, спонукає до хоробрості, дає відмінних і найвідданіших загального блага громадян. Сократ за відсталою села — проти міста з лиця його ремеслами, промисловістю і торгівлею. Такий ідеал Сократа. Треба було виховати адептів цього ідеалу. Звідси невтомна, безперервна, день у день якапропагандическая діяльність Сократа.

Сократ розмовляє про хоробрості, розсудливості, справедливості, скромності. Він просто хотів вбачати у реформі афінських громадян людей хоробрих, розважливих, справедливих у взаєминах до своїх друзів, але до ворогам. Громадянин повинен вірити в богів, приносити їм жертви й виконувати все релігійних обрядів, вивчати світ, небо, планети.

“>Сократический” метод, мав своїм завданням виявлення “істини” шляхом розмови, спору, з’явився джерелом ідеалістичної “діалектики”. Діалектика Сократа — це вчення подолання протиріччя, заперечення протиріччя, недопущення протиріччя. Сократ вперше поставив запитання про суб’єктивної діалектиці, про діалектичному спосіб мислення. Основні складові “>сократического” методу: “іронія” і “>майевтика” — формою, “індукція” і “визначення” — за змістом.

“>Сократический” метод — це передусім метод послідовно і систематично поставлених питань, мають за мету приведення співрозмовника до протиріччю із собою, до визнання власного невігластва. У цьому полягаєсократовская “іронія”.

3 стр., 1448 слов

Індивідуально-психологічні особливості людини — Психологія ...

... 2. Поняття про темперамент і його типологію Темперамент – це ті уроджені особливості людини, що обумовлюють динамічні характеристики інтенсивності ... соціальний досвід, у яку входять придбані людиною знання, навички, уміння і звички. Ця підструктура формується ... млявим, відволікається. У стресовій ситуації виявляє "реакцію лева", тобто активно, обдумано захищає себе, боре за нормалізацію обстановки. ...

Проте Сократ ставив своїм завданням як “іронічне” розкриття суперечностей у твердженнях співрозмовника, а й подолання цих протиріч із метою домогтися “істини”. Тому продовженням і доповненням “іронії” служила “>майевтика”, тобто таку форму розмови, коли він вміння вести діалог означало вміння ставити навідні питання. Сократ хотів цим сказати, що він допомагає своїм слухачам народитися до нове життя, пізнання “загального” як істинної моралі.

Основне завдання “>сократического” методу — знайти “загальне” в моральності, встановити загальну моральну основу окремих, приватних чеснот. Розмова Сократа виходить із фактів життя, з конкретних явищ. Він порівнює окремі етичні факти, виділяє окремо від них загальні елементи, аналізує їх, аби виявити перешкоджає їх об’єднанню суперечать моменти, й у кінцевому підсумку, зводить їх до вищої єдності з урахуванням відшуканих істотних ознак. Таким шляхом він досягає загального поняття. Це завдання мусить бути дозволена з допомогою своєрідною “індукції” і “визначення”.

“Індукція” і “визначення” в діалектиці Сократа взаємно доповнюють одне одного.Индуктивное міркування призначено визначення поняття, і це поняття має висловлювати сутність чи природу речі, тобто ніж у дійсності вона є. Із цілковитою підставою можна стверджувати, що Сократ стояв біля витоків формування у філософії загальних понять. Якщо “індукція” — це пошук загального у приватнихдобродетелях шляхом їх аналізу та порівняння, то “визначення” — це встановлення родів та видів, їх співвідношення, “підпорядкування”.

До сказаного треба додати, що діалектика і ідеї про пізнанні у Сократа тісно переплетені з його телеологією, тобто вченням доцільність.Телеология Сократа виступає надто примітивною формі. Органи чуття людини за мету мають виконання визначених завдань: мета очей — бачити, вух — слухати, носа — відчувати тощо. Так само боги посилають світло, необхідний людям для зору, ніч призначена богами на відпочинок людей, світло місяця і зірок має на меті допомагати визначенню часу. Боги переймаються тим, щоб земля виробляла їжу в людини, рух сонця відбувається такій відстані від Землі, щоб люди й не страждали зайвого тепла чи надмірного холоду та т.п.

Однією проблеми, хвилюючих філософа, була проблема релігії. Сократ ні атеїстом,