Реферат психологічні основи виховання

Реферат

Сьогодні загальновизнаним у педагогіці є теза у тому, що ефективним та продуктивним виховання може лише у межах організованою виховної системи. «Це, – пишуть у своїй книжці відомі теоретики і практики виховання В.А.Каракоцский,Л.И. Новикова іН.Л.Селиванова, – нині стає дедалі поширеним, і всі підстави вважати, у найближчі роки він стане ключовим з нашогопедагогике.[1] Причин цього кілька. Один із них у тому, що відсоткову ставку значній своїй частині практиків на «чудодійний засіб», на «чарівну паличку», чи це «опорні сигнали», «>коммунарская методика», «дидактичний театр», «педагогіка співробітництва», поступово зазнає приголомшливої поразки…» Невипадково О.С. Макаренка на зорі нової школи критикував «логіку самітного кошти на організації навчально-виховного процесу. Не прийом, не метод, метод, хоч якими привабливими де вони здавалися, а система є ключовим поняттям у педагогіці майбутнього». У цій системі – непедагог-одиночка, чи навіть дуже талановитий, а колектив однодумців, створює систему і розвиваючий її.

Поняття «виховна система», на думку В.А.Караковского[2], відбиває одне з найбільш фундаментальних чинників педагогічної дійсності: школа постає як цілісний соціальний організм, має власної логіки функціонування та розвитку, у якому відбуваються процеси саморегуляції і самоорганізації. У цьому системі змінюється і погляд на особистість педагога: він перестає виступати безпосереднім джерелом і причиною виховного процесу. Виховна система, будучи якось «запущена», потім щодня й щогодини породжує у житті школи ситуації, мають педагогічне зміст… Педагоги, створивши систему, звільняються й від виснажливій необхідності бути, у курсі всіх справ, всіх подій, від виробничої необхідності особисто контролювати геть усе в життєдіяльності дітей. Безумовно, свідома педагогічна діяльність вихователя важлива, але він не єдина.

Актуальність теми, Об’єкт дослідження, Предмет дослідження, Мета курсової роботи

Досягнення даної мети було поставлено такі завдання :

  • описати значення виховання як частини педагогічного процесу;
  • виявити психологічні особливості дітей різних вікових періодів;
  • розглянути методики, застосовувані в виховний процес.

1. Виховання як частину педагогічного процесу

Навчання – одне із елементів педагогічного процесу. Другим найважливішим елементом виступає виховання. Обидва ці процесу є процеси цілеспрямованого впливу дитини.

5 стр., 2452 слов

Сутність, зміст процесу виховання - Психологія - и - Каталог ...

... процес самовиховання. Структура процесу виховання передбачає: 1. Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведі-нки. Це перший етап входження в систему виховного впли-ву, на ... неспро-можними розкрити їх внутрішню сутність, спеціалізація в мистецтві, науці ... прагнути... Я побачив у своїй виховній роботі, що, ... організованої роботи з виховання кож-ної особистості. Зупинення цього процесу — катастро-фа ...

Виховання сприяє соціалізації дитини на звичайному світі і є одне із шляхів її здійснення. Це ключовий, основний елемент соціалізації, оскільки саме виховання дає можливість дитині швидше освоїти комплекс найвагоміших суспільству цінностей і норми.

Процес соціалізації то, можливо стихійним чи цілеспрямованим. Стихійне знайомство і присвоєння дитиною соціальних норм відбувається у той час, коли дитина з однолітками у дворі, дивиться телевізора, відео, самостійно читає книжки, дивиться журнали. Процес цілеспрямованого впливу дитини (чи дорослого) із єдиною метою освоєння їм соціальних норм, що відбувається у сім’ї і у шкільництві, і називається вихованням.

Виховання – процес цілеспрямованого впливу, метою якого став засвоєння дитиною який буде необхідний життя жінок у суспільстві соціального досвіду та формування прийнятої суспільством системи цінностей.

У літературі часто описується процес самовиховання.Самовоспитание також є процес цілеспрямованої соціалізації, І тут дитина сам впливає за свої дії. Зазвичай самовиховання є результатом разом із продовженням процесу виховання.

Розвиток людини вимагає організації двох взаємозалежних процесів – навчання і виховання. Ці дві процесу мають різні завдання й тому, перетинаючись друг з одним, інколи ж навіть збігаючись у часі, принципово різняться друг від друга методами і формами організації. У цьому розділі ми розглянемо основні теоретичних проблем виховання.

Існує думка, що як елемент педагогічної роботи вчителя непотрібен. У цьому зазвичай посилаються те що, держава перестало проводити яскраво виражену політику області виховання покоління. Отже, і у школі виховання – непотрібна робота, яка дає розвиватися індивідуальності дитини. Звісно, вчитель, організовуючи виховання, створює певні межі, у яких діяльність учнів вітається їм і підтримується; цим гальмується розвиток тих сторін індивідуальності учня, які мають негативну спрямованість. Інакше кажучи, вчитель у ході процесу виховання цілеспрямовано розвиває соціальноорієнтовані елементи індивідуальності дитини.

Розвиток нових економічних механізмів пред’являє кожній людині жорсткіші вимоги, і щодо рівня освіченості, у питаннях вміння «вписатися» в довкілля, вміння спілкуватися із оточуючими, тобто. до того що, що ми називаємо вихованням.

Другу групу педагогів намагається стверджувати протилежного, роблячи у своїй самі висновки. Вони стверджують, що необхідно, але це вже закладено у навчанні (оскільки навчання носить виховний характер) і, отже, спеціально організовувати її природі немає жодної потреби. На думку, у жодній особливої виховній роботі, крім навчання, школа непотрібні.

Методика викладання, методика подачі навчального предмета який завжди можуть укладати у собі виховні завдання. У окремих випадках виховна область – область чистого виховання, цілком окрема розмах педагога. Вона має, свої завдання й логіку, що є порівняно незалежними від завдань й логіки навчання.

Навчання будується, орієнтуючись здебільшого освоєння учнями основ різних наук. Виховання ж пов’язані з освоєнням дитиною тих норм поведінки, що склалися у суспільстві, ні з формуванням особистісних чорт і якостей людини.

Можна поспостерігати на життя, коли в тієї людини є певні знання й уміння, однак бракує вихованості (страждає культура ставлення до людей, не вироблені громадські мотиви поведінки й т.д.).

19 стр., 9314 слов

Народна дидактика як ефективний засіб впливу на особистість у процесі навчання

... пізнавальних сил і здібностей [29, с.15]. Оскільки навчання і виховання тісно пов'язані, то народна дидактика не залишає поза увагою й виховних дій. Це ... народна дидактика». .Охарактеризувати зміст, мета та завдання української народної дидактики. .Шляхом аналізу теоретичних джерел та практичної роботи педагогів показати напрямки використання народної дидактики в виховному та начальному процесах. ...

Учень може добре виконувати завдання з математики, успішно опановувати матеріалом із фізики, хімії та інших предметів, але виявляти егоїстичні нахили чи припиніть красти дрібні речі однокласників. Як кажуть, грамотність і вихованість – далеко ще не один і той ж.

Навчання і випливає низка спільних рис. Можна сказати як про взаємозв’язку цих двох процесів, а й їх взаємопроникненні один одного.

Насамперед, слід зазначити, що однак включає у собі елементи навчання. Дорослий, як вимагати від дитини освоєння норм поведінки, розповідає про неї й про необхідність їх дотримуватися, тобто. він передає дитині знання про даних нормах. Потім, коли вчитель допомагає дитині нагромадити індивідуальний досвід управління своєю амбіційною поведінкою і програє те ж ситуацію кілька разів, він допомагає учневі виробити навички поведінки. У обох випадках ми маємо справу із навчанням, під час якої освоєння дитиною моделей поведінки у цій ситуації.

Друга єдності навчання і виховання у тому, що стиль спілкування, і методи щодо організації навчання укладають у великий виховний потенціал. Навчання є найважливішу форму організації спільної прикладної діяльності учнів та його спілкування з педагогами і один з одним. Вона допомагає розкривати норми і правил найбільш продуктивного моральної поведінки. У процесі роботи і спілкування, якщо їх уміло організуються, вчителя мають можливість надавати виховне впливом геть школярів, вчать співвідносити свої дії і їх учинки з вимогами класного колективу, загартовують їх вольові якості.

І, звісно, багато спільного у навчання і виховання утворюється в підходах до організації педагогічного процесу, збігаються не які методи роботи. Приміром, у системі як навчальної, і виховної роботи широко використовуються методи пояснення, контролю та т.д.

Розглядаючи процес виховання, можна виокремити декілька складових елементів, які здійснює вчитель:

  • а) формування в учнів потреби у виробленні тієї чи іншої якості;
  • б) оволодіння учнями знання особистісні риси;

— в) формування умінь, навичок і звичок поведінки. Всі ці етапи здійсненні лише за включенні які у різні види й форми активної діяльності. Аби вирішити завдань, що стоять кожному з цих етапів, педагог організує якесь справу і докладає зусилля задля включення до нього учнів. Лише включивши які у діяльність, вчитель може домогтися успішного вирішення завдань, що стоять на даних етапах.

Виховання, як говорилося вище, є щодо самостійний процес, який мав низку особливостей.

По-перше, необхідно усвідомити, що – процес цілеспрямований. Основним орієнтиром виховання служить громадська спрямованість.Bocпитание стає ефективним, коли педагог спеціально виділяє мета виховання чи модель, до якої він прагне. Найбільша ефективність буває у тому випадку, коли мета виховання відома і зрозуміла вихованцю, і він погоджується із нею, приймає її.

По-друге, процес виховання – процес багатофакторний. У його здійсненні вчитель має враховуватиме й використовувати дуже багато об’єктивних і піддається. Особистість піддається впливу безлічі різнохарактерних впливів і накопичує як позитивний, але негативний досвід, вимагає коригування.Многофакторность пояснює ефект неоднозначності результатів виховання. Найчастіше виходить, що у одним і тих самих умовах результати виховних впливів може істотно різнитися. Чим більший за своїм напрямом та змісту збігаються впливу вчителя свідків і об’єктивних умов, тим успішніше йде виховання.

14 стр., 6726 слов

Шляхи і методи виховання і самовиховання характеру

... у спілкуванні та спільній діяльності людей. Характер зумовлює типові для особистості ... виховання волі та характеру. Мета дослідження - вивчити вплив характеру на поведінку людини та методів виховання характеру. ... його власне ім'я. Дитина не наслідує почутих звуків, а наслідує озвученої міміки. У результаті в дитини ... характер [2.134]. Значний вплив на розвиток характерології зробила фізіогноміка - навчання ...

По-третє, величезну роль вихованні грає особистість педагога: його педагогічні вміння, риси характеру, особисті якості, ціннісні орієнтири. Це засвідчує тому, що, як і педагогічна діяльність, загалом є мистецтвом.

По-четверте, виховний процес характеризується від віддаленістю результатів від часу безпосереднього виховного впливу. Виховання це не дає миттєвого ефекту. Його результати негаразд виразно відчутні і ні швидко виявляють себе, як, наприклад, результати процесу навчання. Між початком педагогічного впливу і стійким проявом вихованості часом може лежати період. Навіть якби чіткої організації виховного процесу у школі прогнозувати швидкі успіхи не можна.

По-п’яте, особливістю виховного процесу виступає безперервність. Виховання, що здійснюється на ході педагогічного процесу, – це процес систематичного взаємодії вихователів і вихованців. Одне захід, хоч би яким воно не було, нездатна сильно спричинити поведінка учня. І тому необхідна система регулярних педагогічних впливів. Якщо ж процес вихованнянерегулярен і відбувається від нагоди випадку, то вихователю постійно доводиться наново закріплювати те, що опановували учнем, та був забулося. У цьому педагог неспроможна поглиблювати і розвивати свій вплив, виробляти нові стійкі звички.

2. Психологічні особливості виховання у шкільництві

Діяльність вчителя початковій школи дуже специфічна. Педагог працює як і вчитель, як і класний керівник. Від його досягнення в що свідчить залежить, наскільки успішно буде протікати життєдіяльність дитини на школі. Тут особливо важливо знання вікових особливостей дітей: через нехтування ними в повному обсязі реалізуються інтелектуальні, моральні, творчі сили дитини, цілком «благополучні» діти можуть бути «важкими». Тому дуже важливо хочуть враховувати специфіки цього віку.

У молодшому шкільному віці відбувається посилене розвиток скелета і підвищення м’язової сили дитини. Разом про те до 10-річного віку скелет відрізняється великий гнучкістю, отже, при неправильної посадці можливо викривлення хребта. Дрібні м’язи пензлів рук розвинені недостатньо; дії, потребують точності, представляють для дитини труднощі. Зловживання вправами у листі в інших напрямах, де бере участь рука, тягне у себе викривлення її кісток.

Відбуваються якісні і структурні зміни мозку. Вага самовару збільшується до 1350 р. Йде активне освіту нових клітин та синаптичних вузлів, що створює передумови для інтенсивної інтелектуальної діяльності. Особливо сильно розвиваються великі півкулі, насамперед лобні частки, пов’язані з діяльністю другою сигнальною системи.

Переважний виглядом уваги молодшого школяра на початку навчання мимовільне, фізіологічної основою якого є орієнтовний рефлекс. Дитина ще може керувати своєю увагою, часто вже не помічає головного, істотного. Це особливостями його мислення.Наглядно-образний характер мисленнєвої діяльності призводить до того, що учні вся увага зосереджують на окремих, котрі пориваються правді в очі предметах чи його ознаках. Якщо суть предмета немає лежить на поверхні, замаскована, то діти недобачають її.

22 стр., 10655 слов

Процес психологічної допомоги підліткам, що зазнали насильства

... в) фізичне. На практиці термін «насильство» юристи трактують довільно, виходячи з власного досвіду. Відсутність законодавчо закріпленого поняття «насильство» впливає на зясування змісту зазначеної категорії та застосування його в ... особи - предмет вивчення філософії, психології, соціології, кримінології, педагогіки та медичних наук. Соціальна і психологічна незрілість дітей ставить їх у повну ...

Діти цього віку дуже важливо виховувати пізнавальні інтереси й потреби. Якщо вчитель формує в дітей віком спроможність населення і вміння цілеспрямовано, вони інтенсивно розвивається довільне увагу. Це був із формуванням відповідальності за засвоєння знань; молодший школяр цілком може змусити себе уважно виконати будь-яке завдання.

Великі зміни у пам’яті. Прийшовши один клас, діти вже вміють запам’ятовувати довільно, але це вміння недосконале. Дуже велика впливом геть швидкість і міцність запам’ятовування надають почуття. Діти легко запам’ятовують пісні, казки, вірші, те, що викликає яскраві образи і традиційно сильні переживання. Це потрібно використовувати на позакласної роботі; постановці сценок, розігруванні спочатку віршів, байок, та був невеликих спектаклів. Ускладнення діяльності пов’язана з тим, що в дітей йде розвиток довільного і осмисленого запам’ятовування.

Відбуваються зміни у протікання основних нервових процесів – порушення та гальмування (збільшується можливість гальмівних реакцій), що становить фізіологічну передумову формування вольових якостей: підвищується здатність підпорядковуватися вимогам, виявляти самостійність, стримувати імпульсивні дії, свідомо утримуватися небажаних вчинків. Велика врівноваженість і рухливість нервових процесів допомагає дитині перебудовувати свою поведінку відповідно до зміненими умовами, з зрослими вимогами старших.

Потрібно враховувати й слабкі боку в анатомії та фізіології дітей молодшого шкільного віку, зокрема швидке виснаження запасу енергії в нервових тканинах. Будь-яке перенапруження небезпечний дитини. Це ж треба враховуватиме й педагогам, і батькам. Необхідно суворе дотримання режиму на школі і вдома.

У процесі навчання змінюється зміст почуттів дитини. Відбувається їх подальший розвиток у плані дедалі більшої усвідомленості, стриманості, стійкості.

З приходом школу емоції дітей починають визначати й не так гра, й спілкування в ігровий діяльності, скільки процес і результати вчення (оцінка учителем його успіхів, і