Психологічні особливості студентського віку

Реферат

Розвиток дослідницько-експериментальної і функціонування освіти як соціальної структури суспільства зумовлено усіма умовами (економічними, політичними,социо-культурними) його існування загалом. Освіта переживає поряд з іншими формами соціальної дійсності (культура, наука, релігія) складні, неоднозначні часи. Кризові явища відбиваються, насамперед, у сфері освіти. У той самий час суспільство, у кризові періоди пред’являє вищі вимоги до утворення, виконує його соціальне замовлення у підготовці спеціалістів, які мають глибокими стійкими знаннями у своїй професійній області, швидко орієнтуються в мінливих умовах життєдіяльності, вміють швидко навчатися іпереобучаться, готові до соціальним контактам — спілкуватися з на інших людей.

У ситуації саме сфера освіти створює феномен сучасного світу — вміння «бути» в мінливих обставин і активна брати участь у що відбуваються перервах. Сфера навчання у ВНЗ є відповідальним ланкою професіональною підготовкою фахівців у ланцюга організованих інститутів освітньої системи. Викладачі вузів і науковці повинні непросто мати останньої наукової інформацією, ціннішими стають не знання), не бажаючи методи їхнього добування, як якісь «інтелектуальні гармати», «>викристаллизовивающиеся» під час діяльності, застосовні потім як узагальнені структури за умов. Першорядне завдання вищій школі — допомогти опанувати студентам засобами мислення та діяльності.Вузовское освіту є, як відомо, завершальним етапом процесу загальноосвітньої підготовки й основний стадією спеціалізації, професіональною підготовкою. Від якості організації процесу навчання в цій стадії великою мірою залежить подальше комфортне перебування людини у майбутньому професійному діяльності, його готовність вирішуватинерутинние, нестандартні проблеми, у виробничих та комунікативних ситуаціях, і навіть йогосубъектное буття у процесі взаємодії коїться з іншими людьми. Зміст освіти як найважливішого чинника економічного та високого соціального прогресу має спрямувати на «забезпечення самовизначення особистості, створення умов її самореалізації», він повинен забезпечувати «формування в студента адекватної до сучасного рівня знань й рівнем освітньої програми (ступеню навчання) картини світу». У зв’язку з цим, єдина мета освітньої системи усім її рівнях і етапах — створення умов розвитку особистості — набирає особливого звучання даної освітньої щаблі.

У виконанні вітчизняної психології традиційно підкреслюється провідна роль виховання і навчання у розвитку психіки (поза заперечення ролі спадковості) як він необхідних умов (>П.П.Блонский,Л.С.Виготский,С.Л.Рубинштейн,А.Н.Леонтьев,Г.С.Костюк,А.В.Запорожец,П.Я.Гальперин,Н.Ф.Тализина тощо.).

17 стр., 8357 слов

Сучасні технології навчання у викладанні історії

... Вплив технології на якість результату залежить від того, в який спосіб він досягається. В зв’язку з цим у технології розробляються найбільш оптимальні способи навчальної діяльності. Сучасні технології навчання ... Технологічний аналіз прогамованого навчання давав можливість уявити його як чіткий набір навчальних цілей, критеріїв їх вимірювання та оцінки, точний опис умов навчання. Усе це є ...

Навчання, стимулюючи розвиток, до того ж час спирається нею. «Між процесами навчання дітей і розвитку встановлюються найскладніші динамічні залежності, які можна охопити єдиної, наперед даної, апріорній, умоглядної формулою» (>Л.С.Виготский).

Процес психічного розвитку розглядається більшістю дослідників як динамічний процес якісних і кількісних змін, під час якого з’являються нові психічні освіти з урахуванням і з допомогою диференціації колишніх структур. Останнім часом у вітчизняній психології знаходить поширення концепція «необмеженого розвитку» (>Б.Г.Ананьев,Л.И.Анциферова,И.С.Кон,К.К.Платонов,А.В.Толстих та інших.), за якою розвиток єеволюционно-инволюционное поступальний рух, непрекращающееся досі припинення самого життя. Це дозволяє припустити, що, якщо психічне розвиток триває протягом усієї життя та її показниками є психічні новоутворення й особливо, специфічні кожному за вікового періоду (що відбилося у численнихпериодизациях дитячого розвитку), то студентському віку як соціально-психологічної вікової категорії, яка характеризується інтенсивним розвитком всієї структури особистості, інтелектуальної системи зокрема, також притаманні певні психічні новоутворення і психічне особливості. Дослідження засвідчили, що у студентському віці відбувається подальше психічне розвиток людини, складне переструктурування психічних функцій всередині інтелекту, змінюється вся структура особи у зв’язку із входженням у нові, ширші й різноманітні соціальні спільності (>Б.Г.Ананьев,М.Д.Дворяшина,Л.С.Грановская,В.Т.Лисовский,И.А.Зимняя,И.С.Кон та інших.).

Вивчення закономірностей розвитку людини у студентському віці як періоді інтенсивного інтелектуального розвитку, формуванняучебно-профессиональной діяльності, засвоєння ролі студента, входження до нову, «дорослу» життя дозволяє казати про психічних особливостях студентського віку.

1) Студентство – окрема вікова категорія.

Студентський вік є період життя. Заслуга самої постановки проблеми студентства як особливої соціально-психологічної й віковий категорії належить психологічної школіБ.Г.Ананьева. У дослідженняхЛ.А. Баранової,

М.Д.Дворяшиной, 1976; Є.І. Степанової, 1975; Л. Н. Фоменка, 1974; соціальній та роботахЮ.Н.Кулюткина, 1985, В.А. Якуніна, 1994 та інших. нагромаджено великий емпіричний матеріал спостережень, наводяться результати експериментів і теоретичні узагальнення в цьому плані.

Студентський вік, як стверджуютьБ.Г.Ананьева, єсензитивним періодом у розвиток основнихсоциогенних потенцій людини. Вища ж освіта дуже впливає на психіку людини, розвиток її особистість. Протягом часу навчання у вузі, за наявності сприятливих умов студентам відбувається розвиток всіх рівнів психіки. Вони визначають спрямованість розуму людини, тобто. формують склад мислення, що характеризує фахової спрямованості особистості. Для успішного навчання у вузі необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, зокрема сприйняття, пам’яті, мислення, уваги, рівня володіння певним колом логічних операцій.

19 стр., 9314 слов

Народна дидактика як ефективний засіб впливу на особистість у процесі навчання

... розвитку їхніх пізнавальних сил і здібностей [29, с.15]. Оскільки навчання і виховання тісно пов'язані, то народна дидактика ... народна дидактика» Народна дидактика входить до складу народної педагогіки. Це та частина народної педагогіки, яка відображає здобутки трудящих у галузі освіти й навчання, ... лаконічній формі народ висловив думку, що освіта людини з найбільшою користю відбувається у ранньому ...

При масовому переході на багаторівневу структуру підготовки у ВНЗ фахівцями вузівського освіти відзначається, що з досягнення високого рівня науково-практичної підготовки студентів потрібно вирішити дві головні проблеми: забезпечити можливість отримання студентами глибоких грунтовних знань й змінити підходи до організації навчальної діяльності, зі тим, щоби підвищити якість навчання, розвинути здібності студентів, їх прагнення безперервному придбання нових знань, і навіть врахувати інтересів студентів у самовизначенні і самореалізації (А. Вербицький, Ю. Попов, Є. Андресюк).

Організація і моральне вдосконалення системи безперервної освіти учнівської молоді вимагає цілісного розуміння психічної і пізнавальною діяльності учня і глибокого вивчення психофізіологічних детермінант розвитку психіки усім щаблях навчання (>Б.Г. Ананьєв, 1977; В.В. Давидов, 1978; А.А.Бодалев, 1988;Б.Б.Коссов, 1991; В.П.Озеров, 1993).

Найважливішим принципом у своїй є принцип комплексного підходи до вивченню здібностей студентів. При організації та вдосконаленні системи безперервної освіти необхідно спиратися як на знання закономірностей психічного розвитку, а й у знання індивідуальних особливостей у студентів і у зв’язку з цим планомірно спрямовувати процес інтелектуального розвитку.

2) Соціально-психологічні особливості студентського віку.

У виконанні вітчизняної психології проблема дорослості уперше було поставлено 1928 року М.М.Рибниковим, назвавши його новий розподіл вікової психології, вивчав зрілу особистість, «>акмеологией».Психологов протягом досить довгого часу цікавила проблема психічного розвитку, і творча людина став «жертвою дитинства». Психологія зрілих вікових груп, куди входить і студентський вік як перехідний від юності до зрілості, стала нещодавно предметом психологічної науки. Тут юнацький вік розглядався у тих завершення, згортання процесів психічного розвитку та характеризувався як найвідповідальніший і критичний вік.

Л.С. Виготський, нерассматривавший спеціально психологію юнацького віку, вперше не включив їх у дитячі віку, чітко розмежувавши дитинство від дорослості. «У віці від 18 до 25 років становить скоріш початкова ланка у ланцюги дорослих вікових груп, ніж заключне ланка у дитячому розвитку…». Отже, на відміну всіх ранніх концепцій, де юність традиційно залишалася не більше дитячих вікових груп, вона уперше було названаЛ.С. Виготським «початком зрілому житті». Надалі ця традиція була продовжено вітчизняні вчені.

Студентство як окремої вікової і соціально-психологічної категорії виділено коштів у науці нещодавно – 1960-х роках ленінградської психологічної школою під керівництвомБ.Г.Ананьева для дослідження психофізіологічних функцій дорослих людей. Як вікова категорія студентство співвідноситься з етапами розвитку дорослої людини, бувши «перехідну фазу від дозрівання до зрілості» й як пізня юність — рання дорослість (18-25 років).

Виділення студентства всередині епохи зрілості — дорослості грунтується на соціально-психологічному підході.

Розглядаючи студентство як «особливий соціальний категорію, специфічну спільність людей, організовано об’єднаних інститутом вищої освіти», І.А. Зимова виділяє основні характеристики студентського віку, що різнять його з інших груп населення високим освітнім рівнем, високої пізнавальної мотивацією, найвищої соціальної активністю і гармонійним поєднанням інтелектуальної та соціальній зрілості. У планіобщепсихического розвитку студентство є періодом інтенсивної соціалізації людини, розвитку вищих психічних функцій, становлення всієї інтелектуальної системи та особистості цілому. Коли дивитися на студентство, враховуючи лише біологічний вік, його слід зарахувати до періоду юності як перехідному етапу розвитку людини між дитинством і дорослістю. Тож у зарубіжної психології цей період пов’язують із процесом дорослішання.

4 стр., 1795 слов

Темперамент людини

... впливів, особливо у ситуаціях стресу, він занурюється у стан депресії. Описані типи темпераменту людини у чистому вигляді у життя зустрічаються нечасто. Найчастіше поєднуються одна з одним ... 14 – 15 років), від підліткового віку до юності (18 – 19), від юності до дорослішанню (35 -40 років), від дорослості до старечому віку (після 70 років). Постійноакцентуированний характер, зазвичай, ...

Період юності розглядався здавна як період підготовки людини до дорослого життя, хоча у різні історичні епохи йомупридавался різний соціальний статус. Проблема юності хвилювала філософів та закордонних вчених здавна, хоча вікові кордону цього періоду були нечіткі, а ставлення до психологічних, внутрішніх критеріях юнацького віку були наївні і не послідовні. У плані наукового вивчення юність, за словамиП.П.Блонского, стала щодо пізнім досягненням людства.

Юність однозначно оцінювалася як етап завершення фізичного, статевого дозрівання і досягнення соціальної зрілості і була з дорослішанням, хоча уявлення цей період розвивалися згодом, в різних історичних суспільствах він був зазначено різними віковими межами. Самі ставлення до юності історично розвивалися. І.С. Кон зазначав, що «вікові категорії у багатьох, а то й переважають у всіх мовами спочатку позначали й не так хронологічний, скільки соціальний статус, громадське становище». Зв’язок вікових категорій з соціальним статусом зберігається зараз, коли гаданий рівень розвитку індивіда даного хронологічного віку визначає її громадське становище, характер діяльності, соціальні ролі. Вік відчуває у собі вплив соціальної системи, з іншого боку, сам індивід у процесі соціалізації засвоює, пристає на нові і старі соціальні ролі.К.А.Абульханова-Славская, нагадуючи про соціальну обумовленість зрілих вікових груп, вважає, що періодизація життєвого шляху особистості, починаючи з юності, перестає збігатися з вікової і мені стає особистісної.

Психологічний зміст юності пов’язано із розвитком самосвідомості, вирішення завдань професійного самовизначення і запровадження у доросле життя. У ранній юності формуються пізнавальні та професійні інтереси, потреба у праці, здатність будувати життєві плани, громадська активність, стверджується самостійність особистості, вибір життєвого шляху. У молодості людина стверджує себе у обраному справі, знаходить професійну майстерність і у молодості завершується професійна підготовка, отже, і студентська час.

А.В. Толстих підкреслює, що людина максимально працездатний, витримує найбільші фізичні і психічне навантаження, найбільш здатний до оволодіння складними способами інтелектуальної діяльності. Найлегше купуються всі необхідні у вибраній професії знання, вміння і навички, розвиваються необхідні спеціальні особистісні і функціональні якості (організаторські здібності, ініціативність, мужність, винахідливість, замість необхідних у ряді професій, чіткість і акуратність, швидкість реакцій тощо.).

19 стр., 9042 слов

Валеоустановка як фактор психологічного благополуччя у період молодості

... фізичного та соціального благополуччя, є найважливішою цінністю людини. Валеоустановка входить до ... установки, яка дозволяє визначити рівень розвитку ресурсного, дефіцитарного, маніпулятивного, підтримуючого типів валео- ... та оптимізму в особистості у період молодості. валеоустановка особистість здоров'я ... сформованістю уявлень про здоровий спосіб життя, їх фрагментарністю; емоційний компонент ...

Студент як людина певного віку і її особистість може характеризуватися з трьох боків:

1) з, що дає єдність

психологічних процесів, станів і властивостей особистості. Головне в

психологічної боці — психічні властивості (спрямованість, темперамент, характер, здібності), від яких перебіг психічних процесів, виникнення психічних станів, прояв психічних утворень;

2) із соціальної, у якій втілюються суспільні відносини, якості, породжувані приналежністю студента до визначеної соціальної групи, національності;

3) з, що включає тип вищої нервової діяльності, будова аналізаторів, безумовні рефлекси, інстинкти, фізичну силу, статура тощо. буд. Ця сторона переважно визначена спадковістю і задатками, але у певних межах змінюється під впливом умов життя.

Вивчення цих сторін розкриває якості й можливості студента, його вікові і особистісні особливості. Якщо підійти до студентові як до людини певного віку, то тут для нього характерні найменші величини латентного періоду реакцій на прості, комбіновані і словесні сигнали, оптимум абсолютна іразностной чутливості аналізаторів, найбільша пластичність освіти складнихпсихомоторних та інших навичок. Порівняно коїться з іншими віками в юнацькому віці відзначається найвища швидкість оперативної пам’яті і перемикання уваги, рішеннявербально-логических завдань. Отже, студентський вік характеризується досягненням найвищих, «пікових» результатів, які базуються усім попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку.

Якщо ж вивчити студента особистість, то вік 18-20 років — це найактивнішого розвитку моральних та естетичних почуттів, становлення і стабілізації характеру і що особливо важливо, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: цивільних,профессионально-трудових та інших. З цією періодом пов’язано початок «економічної активності», під якої демографи розуміють включення людини у самостійну виробничу діяльність, початок трудової біографії й створення власної сім’ї. Перетворення мотивації, всієї системи ціннісних орієнтації, з одного боку, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв’язку з професіоналізацією — з іншого, виділяють цей вік як центрального періоду становлення характеру і інтелекту. Це час спортивних рекордів, початок художніх, технічних і наукових досягнень.

Студентський вік характерний і тих, що цей період досягаються оптимуми розвитку інтелектуальних і фізичних сил. Однак найчастіше «виявляються «ножиці» між тими можливостями і що їх дійсною реалізацією. Постійно зростаючі творчі можливості, розвиток інтелектуальних і фізичних сил, супроводжуваних і розквітом зовнішньої привабливості, приховують у собі ілюзії, що це зростання сил триватиме «вічно», що все найкраща життя у майбутньому, що навіть задуманого можна легко досягти».

Час навчання у ВНЗ збігається з другим періодом юності чи першим періодом зрілості, який відрізняється складністю становлення особистісних чорт (роботиБ.Г.Ананьева, А.В. Дмитрієва, І.С. Кіна,В.Т. Лісовського та інших.).

6 стр., 2611 слов

Основні етапи становлення та розвитку психології

... для розвитку психології XX століття напрямів є психоаналіз, засновником якого вважається австрійський психолог і психіатр З. Фрейд. Психоаналіз ґрунтується на ідеї про те, що поведінка людини визначається ... робила цілком певні акценти на тих чи інших психічних явищах. Так, психологічна думка від Міфологічного періоду до епохи Середньовіччя робила наголос на ситуативних феноменах, від епохи ...

Характерною рисою морального розвитку на такому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно зміцнюються властивості, яких немає вистачало повною мірою в старших класах — цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою.