Індивідуально-психологічні особливості людини — Психологія — и — Каталог статей — ы курсовые сочинения аудиокниги

Реферат

Елементами психологічної структури особистості є її психологічні властивості й особливості, звичайно називані «рисами особистості». Їх дуже багато. Але все цю кількість властивостей особистості психологи намагаються умовно укласти в деяку кількість підструктур. Нижчим рівнем особистості є біологічно обумовлена підструктура, у яку входять вікові, полові властивості психіки, уроджені властивості типу нервової системи і темпераменту.

Наступна підструктура містить у собі індивідуальні особливості психічних процесів людини, тобто індивідуальні прояви пам’яті, сприйняття, відчуттів, мислення, здібностей, що залежать як від уроджених факторів, так і від тренування, розвитку, удосконалювання цих якостей. Далі, рівнем особистості є також її індивідуальний соціальний досвід, у яку входять придбані людиною знання, навички, уміння і звички. Ця підструктура формується переважно в процесі навчання, має соціальний характер. Вищим рівнем особистості є її спрямованість, що включає потяги, бажання, інтереси, схильності, ідеали, погляди, переконання людини, його світогляд, особливості характеру, самооцінки. Підструктура спрямованості особистості найбільше соціально обумовлена, формується під впливом виховання в суспільстві, найбільше повно відбиває ідеологію спільності, у яку людина включена.

Розходження людей між собою багатопланово: на кожній з підструктур маються розходження переконань і інтересів, досвіду і знань, здібностей і умінь, темпераменту і характеру. Саме тому непросто зрозуміти іншої людини, непросто уникати розбіжностей, протиріч, навіть конфліктів з іншими людьми.

У психології існують два головних напрямки дослідження особистості: в основі першого лежить виділення в особистості тих чи інших рис, в основі другого – визначення типів особистості. Риси особистості поєднують групи тісно зв’язаних психологічних ознак.

1. Здібності людини

Здібності – це індивідуально-психологічні особливості особистості, що забезпечують успіх у діяльності, у спілкуванні і легкість оволодіння ними.

Здібності не можуть бути зведені до знань, умінням і навичкам, що маються в людини, але здатності забезпечують їхнє швидке придбання, фіксацію й ефективне практичне застосування.

17 стр., 8265 слов

Індивідуально-психологічні особливості здібностей людини

... 1.1 Поняття про здібності Здібності - це такі психологічні особливості людини, від яких залежить ... властивості розуму. Вони розглядаються західними психологами як вроджені. Говорячи про індивідуально-психологічніособливості, виділяють здібності, що мають психологічну природу, і варіюючі індивідуально. ... розглядати дану індивідуально-психологічну особливість особистості як здатність. Виходячи з ...

Здатності можна класифікувати на: природні (чи природні) здатності, в основі своєї біологічно обумовлені, зв’язані з уродженими задатками, що формуються на їхній базі, при наявності елементарного життєвого досвіду через механізми навчання типу умовно-рефлекторних зв’язків); специфічні людські здібності, що мають суспільно-історичне походження і забезпечують життя і розвиток у соціальному середовищі.

Специфічні людські здібності у свою чергу підрозділяються на: загальні, котрими визначаються успіхи людини у всіляких видах діяльності і спілкування (розумові здібності, розвиті пам’ять і мову, точність і тонкість рухів рук і т.д.), і спеціальні, визначальні успіхи людини в окремих видах діяльності і спілкування, де необхідні особливого роду задатки і їхній розвиток (здатності математичні, технічні, літературно-лінгвістичні, художньо-творчі, спортивні і т.д.); теоретична, визначальна схильність людини до абстрактно-логічного мислення, і практичні, лежачі в основі схильності до конкретно-практичних дій. Сполучення цих здібностей властиво лише різнобічно обдарованим людям; навчальні, котрі впливають на успішність педагогічного впливу, засвоєння людиною знань, умінь, навичок, формування якостей особистості, і творчі, зв’язані з успішністю в створенні добутків матеріальної і духовної культури, нових ідей, відкриттів, винаходів. Вищий ступінь творчих проявів особистості називається геніальністю, а вищий ступінь здібностей особистості у визначеній діяльності (спілкуванні)- талантом; здатності до спілкування, взаємодії з людьми і предметно-дієві здатності, зв’язані з взаємодією людей із природою, технікою, знаковою інформацією, художніми образами і т.д.

Людина, здатний до багатьох і різних видів діяльності і спілкування, має загальну обдарованість, тобто єдністю загальних здібностей, що обумовлюють діапазон його інтелектуальних можливостей, рівень і своєрідність діяльності і спілкування.

Задатки – це деякі генетичні детерміновані (уроджені) анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, що складають індивідуально-природну основу (передумову) формування і розвитку здібностей.

Індивідуальні (індивідуально-психологічні) відмінності – це особливості психічних явищ (процесів, станів і властивостей), що відрізняють людей друг від друга. Індивідуальні розходження, природною передумовою яких виступають особливості нервової системи, мозку, створюються і розвиваються в ході життя, у діяльності і спілкуванні, під впливом виховання і навчання, у процесі взаємодії людини з навколишнім світом у самім широкому значенні цього слова.

Індивідуальні особливості є предметом вивчення диференціальної психології.

Здатності – не статичні, а динамічні утворення, їхнє формування і розвиток відбувається в процесі певним чином організованої діяльності і спілкування. Розвиток здібностей відбувається поетапно.

2. Поняття про темперамент і його типологію

Темперамент – це ті уроджені особливості людини, що обумовлюють динамічні характеристики інтенсивності і швидкості реагування, ступеня емоційної збудливості й урівноваженості, особливості пристосування до навколишнього середовища.

19 стр., 9167 слов

Темперамент та індивідуальний стиль діяльності

... і інші динамічні, індивідуально-стійкі особливості психічного життя, поводження і діяльності. Проте темперамент і сьогодні залишається багато в чому спірною і ... з погляду психологічної, тобто як темперамент душі (здатності почуття і бажання), ці вираження крові, що ... Людина, розташована до меланхолії (не меланхолік, тому що це означає вже стан, а не просте розташування до стану), додає усьому, що його ...

Психологічна характеристика типів темпераменту визначається наступними властивостями: сензитивністю, реактивністю, співвідношенням реактивності й активності, темпом реакцій, пластичністю – ригідністю, екстраверсією – інтроверсією, емоційною збудливістю.

Розглянемо характеристики чотирьох типів темпераменту.

Холерик – це людина, нервова система якої визначається перевагою порушення над гальмуванням, унаслідок чого він реагує дуже швидко, часто нерозважно, не встигає загальмувати, стриматися, виявляє нетерпіння, поривчастість, різкість рухів, запальність, неприборканість, нестриманість.

Неврівноваженість його нервової системи визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості: захопившись якою-небудь справою, вона жагуче, з повною віддачею працює, але сил йому вистачає ненадовго, і, як тільки вони виснажуються, він допрацьовується до того, що йому всі невмоготу. З’являється роздратований стан, поганий настрій, занепад сил і млявість («усі падає з рук»).

Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлює нерівність поводження і самопочуття, його підвищену схильність до появи невротичних зривів і конфліктів з людьми.

Сангвінік – людина із сильною, урівноваженої, рухливий н/с, має швидку швидкість реакції, його вчинки обмірковані, життєрадісний, завдяки чому його характеризує висока опірність труднощям життя. Рухливість його нервової системи обумовлює мінливість почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовність до нових умов. Це товариська людина. Легко сходиться з новими людьми і тому в нього широке коло знайомств, хоча він і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. Він продуктивний діяч, але лише тоді, коли багато цікавих справ, тобто при постійному порушенні, у противному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. У стресовій ситуації виявляє «реакцію лева», тобто активно, обдумано захищає себе, боре за нормалізацію обстановки.

Флегматик – людина із сильною, урівноваженої, але інертної н/с, унаслідок чого реагує повільно, неговіркий, емоції виявляються уповільнено (важко розсердити, розвеселити); має високу працездатність, добре пручається сильним і тривалим подразникам, труднощям, але не здатний швидко реагувати в несподіваних нових ситуаціях. Міцно запам’ятовує все засвоєне, не здатний відмовитися від вироблених навичок і стереотипів, не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу, нових друзів, важко й уповільнено пристосовується до нових умов. Настрій стабільне, рівне. І при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним.

Меланхолік – людина зі слабкою н/с, що володіє підвищеною чутливістю навіть до слабких подразників, а сильний подразник уже може викликати «зрив», «стопор», розгубленість, «стрес кролика», тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека і т.п.) результати діяльності меланхоліка можуть погіршитися в порівнянні зі спокійною звичною ситуацією. Підвищена чутливість приведе до швидкого стомлення і падіння працездатності (потрібно більш тривалий відпочинок).

Незначний привід може викликати образу, сльози. Настрій дуже мінливий, але звичайно меланхолік намагається сховати, не виявляти зовні своїх почуттів, не розповідає про свої переживання, хоча дуже схильний віддаватися переживанням, часто смутний, подавлений, невпевнений у собі, тривожний, у нього можуть виникнути невротичні розлади. Однак, володіючи високою чутливістю н/с, меланхоліки часто мають виражені художні й інтелектуальні здібності.

9 стр., 4102 слов

Методи дослідження характеру особистості

... дослідження характеру, що відображають об'єктивні закономірності його ... якостей особистості, ... Риси характеру, пов'язані з спрямованістю; 3. Риси характеру, пов'язані з волею. Розвиток характерологічних особливостей: 1. Ставлення спілкування; 2. Суб'єктні, вольові, емоційні; 3. самоставленні (рефлексивні властивості характеру, особливо ціннісні орієнтації). Методи ... його поведінку колективом. Людина ...

3. Характер

Характер – це каркас особистості, у який входять тільки найбільш виражені і тісно взаємозалежні властивості особистості, що чітко виявляються в різних видах діяльності. Усі риси характеру – це риси особистості, але не всі риси особистості – риси характеру. Характер – індивідуальне сполучення найбільш стійких, істотних особливостей особистості, що виявляються в поводженні людини, у визначеному відношенні: 1) до себе (ступінь вимогливості, критичності, самооцінки); 2) до інших людей ( чи індивідуалізм колективізм, чи егоїзм альтруїзм, чи жорстокість доброта, чи байдужність чуйність, чи брутальність увічливість, чи облудність правдивість і т.п.); 3) до дорученої справи (лінь, працьовитість, акуратність чи неохайність, чи ініціативність пасивність, чи посидючість нетерплячість, чи відповідальність безвідповідальність, організованість і т.п.); 4) у характері відбиваються вольові якості: готовність переборювати перешкоди, щиросердечний і фізичний біль, ступінь наполегливості, самостійності, рішучості, дисциплінованості.

Окремі властивості характеру залежать друг від друга, зв’язані один з одним і утворять цілісну організацію, що називають структурою характеру. У структурі характеру виділяють дві групи рис. Під рисою характеру розуміють ті чи інші особливості особистості людини, що систематично виявляються в різних видах його діяльності і по який можна судити про його можливі вчинки у визначених умовах. До першої групи відносять риси, що виражають спрямованість особистості (стійкі потреби, установки, інтереси, схильності, ідеали, мети), систему відносин до навколишнього дійсності й індивідуально-своєрідні способи здійснення, що представляють собою, цих відносин. До другої групи відносять інтелектуальні, вольові й емоційні риси характеру.

Висновок

Отже, індивідуальні (індивідуально-психологічні) особливості людини – це особливості психічних явищ (процесів, станів і властивостей), що відрізняють людей друг від друга.

Індивідуальні відмінності, природною передумовою яких виступають особливості нервової системи, мозку, створюються і розвиваються в ході життя, у діяльності і спілкуванні, під впливом виховання і навчання, у процесі взаємодії людини з навколишнім світом у самім широкому значенні цього слова.

Індивідуальні розходження є предметом вивчення диференціальної психології.

Література:

Яковлев М.Г. Основы психодиагностики и типологии личности. М. 2001 г.

Соционика. Учебное пособие. М., 2000 г.