Поняття особистість у психології

Реферат

Поняття особистості початок складатися вже у давнини. Спочатку термін «особистість» позначав маску, яку одягав актор древнього театру,

потім- самого актора його роль поданні. Термін «особистість» впослед-

ствии став позначати реальної ролі людини у життя.

Спрямованість на цілісний підхід до психологічному вивченню особистості

людини здавна цікавила філософів. Його теоретична розробка

й у низки вітчизняних психологів: Б.Г.Ананьева; Б.Ф.Ломова; А.В.Петровского; А.Г.Ковалёва; С.Л.Рубинштейна; Е.В.Шорохова; К.Л.Абуль-

ханова; В.Н.Мясищева; Д.Н.Узнадзе; Б.В.Зейгарник; И.М.Палей; Б.С.Братусь.

Також проблемою особистості займалися такі психологи як: БодалёвЛ.А.; Бру-

шлинский А.В.; Давидов В.В.; Зінченка В.П.; Кон І.С.; Лазурский А.Ф.; Мер-

лин В.С.; Платонов К.К.; Рейнвальд Н.І.; Рубцов В.В.; Фельдштейн Д.І.; Шку-

ратова І.П.; Отрут В.А.

Проблема особистості, будучи однією з центральних в теоретичної і прикладної психології, постає як дослідження характеристики психі-

ческих властивостей і стосунків особистості, індивідуальних особливостей і разли-

чий для людей, міжлюдських обмінів, статусу ролей особистості различ-

ных общностях, суб’єкта суспільну поведінку і конкретні видів деяте-

льности. У загальній психології, крім характеристик відносин особистості, не-

рархии її тенденцій і мотивів, спеціальне значення має тут вивчення психі-

ческих властивостей як вищої інтеграції всіх феноменів психічного розвитку

людини (психічних станів і процесів, потреб, психофізіологи-

ческих функцій.)

У такій площині аналізовані психологічні властивості людини мають

своїми джерелами більш приватні феномени, що субордина-

ционно пов’язані з тими вищими рівнями узагальнення, а й є їхньою

генетичним корінням.

Поняття «особистості» одна із основних всім концеп-

ций .

Знання стосовно особи- це частина психологічного знання, яка найбільше

відбиває інтерес до людини у всій його повноті – складного людському су

ществу і індивідуальності.

Наукове вивчення особи і зараз, й раніше задає все хоча б головне запитання: чому ми вже, які ми є? Намагаючись відповісти на питання, ми

поспіль не можемо уникнути здобуття права не визнати величезної складності человечес

11 стр., 5230 слов

Темперамент людини та його вплив на діяльність особистості

... вчення про темперамент. 2. розкрити поняття про темперамент та розглянути типи темпераменту. 3. визначити вплив темпераменту на діяльність особистості. Об'єкт дослідження - особливості темпераменту людини та його типи. Предмет ... формуванні психічних властивостей індивіда.[18] Сучасні теорії темпераменту ґрунтуються на вченні І. П. Павлова про типологічні властивості нервової системи людини і ...

кого поведінки. Люди багато в чому, але значною мірою і різняться. У цьому вся

дуже складній лабіринті, котрий іноді хаосі, ми намагаємося знайти лад і ос-

подумки зв’язку. Нам і є на запитання, що робить наша нау-

ка –психологія. Психологія особистості цікавиться індивідуальними відмінностями. Хоча усі люди схожі, психологів, котрі займаються вивченням лич

ности, особливо цікавить те, у чому вони різняться.

Дослідники особистості цікавляться ще й цілісної індивідуальністю,

намагаючись зрозуміти, як різні аспекти функціонування индиви-

так пов’язані між собою. Наприклад, вивчення сприйняття безпосередньо не належить до галузі досліджень особистості, але до неї належить проблема поні

манія того, як індивіди різняться за своїм сприйняттям і які ці відмінності пов’язані з функціонуванням індивіда загалом. Вивчення особистості

спрямоване як на психологічні процеси, а й у взаємозв’язку між тими процесами. Розуміння того, щоб ці процеси взаємодіють

між собою, формуючи ціле, часто дає більше, ніж розуміння кожного про-

цесса окремо. Люди функціонують як організоване ціле, і отже

ми повинні розуміти їх саме у такому світлі. Отже поняття личнос-

ти головне поняттям в психології.

Обьект дослідження: особистість як психологічне явище.

Предмет дослідження: основні теоретичні підходи до вивчення особистості

Мета дослідження: вивчити сформовані в психології ставлення до лич-

ности.

Завдання дослідження: 1.Исторический аналіз ставлення до особистості зару-

бежной і загроза вітчизняній психології.

2.Изучение сучасних психологічних поглядів на особистості.

3.Выделение змісту поняття особистість.

Глава 1 визначення поняття особистості вітчизняної і закордонної психології

У вашій книзі А.Н.Леонтьева «Деятельность.Сознание. Особистість.» є чудові

рядки стосовно особи –«цього вищого єднання, мінливого як саме

життя, разом із тим сохраняющего своє сталість… Адже независемо від

накапливаемого людиною досвіду, від подій які змінюють життєве поло

жение, нарешті, незалежно від фізичних його змін, як особистість залишається і з боку іншим людям, й у себе тим самим.» [ 8 ]

Особистість завжди постає як член суспільства, як виконавець певних

громадських функцій чи, як ще кажуть, соціальних ролей.

Соціальна роль- це вироблена суспільством програми дій людини у

певних обставин.

Вивчення особистості як умови роботи і її продукту становить спеціальну, хоча й «окрему» психологічну проблему. Проблема ця є одним із найскладніших. Серйозні складно вже за часів спробах з’ясувати, яка реальність описується у науковій психології терміном «особистість».

Особистість не лише предметом психології, а й предметом философс

кого, суспільно – історичного пізнання.

Охарактеризуем коротко особливості розуміння особистості А.Н.Леонтьевым.

Особистість, з його мнению,-это психологічне освіту особливого типу, поро

9 стр., 4102 слов

Методи дослідження характеру особистості

... особистість людини поза його системи громадських зв'язків, поза приладдя його до колективу, в чому проявлялася свого роду "робінзонада" психології. ... дослідження характеру, що відображають об'єктивні закономірності його ... психології і характерології є поняття особистості, йому підпорядковані поняття властивостей і якостей особистості. Поки ми поняття ... характеру, особливо ціннісні орієнтації). Методи ...

ждаемое життям особи у суспільстві.

Соподчинение різних діяльностей створює підставу особистості, формиро

вание якої в онтогенезі прижиттєво. Цікаво зазначити ті

особливості, які А.Н.Леонтьев не відносив до постаті, передусім гено-

типово зумовлені особливості людини: фізична конституція, тип

нервової системи, темперамент, динамічні сили біологічних потребнос-

тей, аффективность, природні задатки, і навіть прижиттєво куплені

навички, знання, вміння, зокрема професійні. Під них припадає индивидные властивості людини.

Поняття індивід, по А.Н.Леонтьеву, висловлює, по-перше, цілісність і-

подільність окремої особини даного біологічного виду, по-друге, особливий-

ности конкретного представника виду, що різнять його з інших представи-

телей цього виду. Індивідуальні самого штибу, зокрема генотипически

зумовлені, можуть багатоманітно змінюватися в тому ході життя, проте

від прийняття цього особистісними стає. Особистість не є обогащённый предшест

вующим досвідом індивід. Властивості індивіда не переходить до властивості личнос

ти. Але й трансформовані, вони і залишаються индивидными властивостями,

не визначаючи що складається особистості, а становлячи передумови й умови її

формування. Особистість, як і індивід, є продукт інтеграції процесів, здійснюють життєві відносини суб’єкта. [ 10]

Загальний підхід до розуміння проблеми особистості, визначений А.Н.Леонтье-

вым, знайшов своє розвиток на роботах А.В.Петровского і В.А.Петровского.

А.В.Петровский дає таке визначення особистості: «Особистістю в психоло

гии позначається системне соціальне якість, приобретаемое індивідом в

предметної роботи і спілкуванні і характеризує рівень культури й якість представленості громадських взаємин у індивіді». [14]

Хто ж особистість як особливе соціальне якість індивіда? Всіма вітчизняними психологами заперечується тотожність понять «індивід» і «особистість». Поняття особистість і індивід – це один і той ж.

Особистість- це особливе якість, яке купується індивідом у суспільстві,

причому особливе «сверхчувственное» якість. Особистість неотторжима від систе-

ми соціальних зв’язків, яку вона включена. Тепер потрібно уточнити, чому

стосовно особи говорять про «сверхчувственном» ролі індивіда. Вочевидь, що індивід має доступними почуттєвого сприйняттю властивостями: тілі

сностью, індивідуальними особливостями поведінки, промови, міміки, жестами,

взагалі, характеризується своєю амбіційною поведінкою і зовнішністю тощо. Особистість втілює у собі систему відносин, громадських за своєю природою, які вміщуються у сферу буття індивіда як він системне (внутрішньо расчленённое, складне) якість. Тільки аналіз відносини «индивид-общест

у» дозволяє розкрити підстави властивостей людину, як особистості. Щоб осягнути підстави, у яких формуються ті чи інші якості особистості, треба розглянути її життя суспільстві, її спрямування системі суспільних

відносин.

Громадські відносини – частина, сторона, аспект особистості як соціального якості індивіда. Включённость індивіда у ті чи інші спільності опреде-

7 стр., 3177 слов

Проблема особистості

... Олпорт. У психології особистість як суб’єкт спілкування визначається неоднозначно. В багатогранних та різноманітних визначеннях предмета психології вже закладена деяка суперечність суджень стосовно того, яке місце має займати проблема особистості в цій ...

ляет утримання і характер виконуваних ними діяльностей, коло і знаходять способи

спілкування коїться з іншими людьми, тобто. особливості його життя, соціального буття. Але спосіб життя окремих індивідів, тих чи інших спільностей людей,

і навіть суспільства загалом визначається історично що розвивається системою

громадських відносин. Таке завдання психологія може вирішити разом з іншими громадськими науками. Для особистості суспільство –непросто деяка зовнішня середовище. Як член суспільства вона обьективно, необхідним про

разом включено до систему громадських відносин. Звісно, зв’язок общест-

венних відносин також психологічних властивостей особистості не пряма. Вона опосре

дметься безліччю факторів, і умов, потребують спеціального исследова-

ния. Коли дивитися на життя особи у суспільстві в глобальному плані, потрібно сказати, що все сукупність громадських відносин, все їхнє система загалом чи інакше визначає соціальний статус кожної конкретної лич-

ности і її розвиток. Але у детальнішому аналізі виявилося, що способи включення конкретних осіб у різні види громадських відносин раз

личны; різна також міра реалізації у житті кожної особи. Способи включення і міра участі особистості різних видах громадських відносин різні; у яких, по-різному складаються взаємозв’язку різних форм роботи і спілкування. Інакше висловлюючись, «простір відносин» кожної особи специфічно і дуже динамічно.

Поняття особистість належить до певним властивостями, що належить инди

виду, причому мають на увазі і своєрідність, унікальність індивіда, тобто. індивідуальність.

Проте поняття індивід, особистість та зберегти індивідуальність тотожні по зі

триманню: всі вони розкриває специфічний аспект індивідуального буття людини. Особистість то, можливо зрозуміла лише у системі стійких міжлюдських обмінів, опосередкованих змістом, цінностями, змістом спільної прикладної діяльності кожного з учасників. Ці міжособистісні

зв’язку реальні, але з природі своєї надчуттєві. Вони виявляється у конкретних індивідуальних властивості та вчинках людей, які входять у коллек

тив, але до них несводимы.

Міжособистісні зв’язку, формують особистість у колективі, зовні высту-

пает у вигляді спілкування чи суб’єкт — субъектного відносини поруч із суб’єкт-

об’єктним ставленням, притаманним предметної діяльності. За більш

глибокому розгляді з’ясовується, що безпосередні субъект-субъектные

зв’язку існують й не так власними силами, як у опосередкуванні певними об’єктами (матеріальними чи ідеальними).

Це означає, що безпосереднє відношення індивіда до іншого індивіду опосередковується об’єктом діяльності (суб’єкт- об’єкт- суб’єкт).

Натомість те, що зовні виглядає як прямий акт предметної діяч-

ности індивіда, насправді є актом опосредствования, причому опосредствующим ланкою для особистості вже є не є, не її предметний сенс, а особистість іншу людину, співучасника деятельнос

ти, виступає хіба що преломляющим пристроєм, крізь який може

сприйняти, зрозуміти, відчути є.

Все сказане дозволяє зрозуміти особистість суб’єктом щодо стійкою системи межиндивидных (суб’єкт –об’єкт — субъектных і суб’єкт- суб’єкт – об’єктних) відносин, утворюють роботи і спілкуванні.

6 стр., 2678 слов

Психологічна структура особистості

... типі темпераменту, в характеристиках емоційної та вольової сфер тощо. Індивідуальність формує важливу характеристику особистості людини, яка забезпечує властивий тільки їй стиль взаємозв’язків з ... залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Ця система виявляється і формується в процесі свідомої продуктивної діяльності і спілкування. Особистість опосередковує ...

Особистість кожної людини наділена лише йому властивим поєднанням чорт і

особливостей, їхнім виокремленням її індивідуальність – поєднання психологічних

особливостей людини, складових його своєрідність, його на відміну від інших

людей. Індивідуальність проявляється у риси характеру, темпераменту, при-

вычках, основних інтересах, в якостях пізнавальних процесів, в

здібностях, індивідуальному стилі діяльності. Приблизно так, як поняття індивід і особу тотожні, особистість та зберегти індивідуальність в

своє чергу утворюють єдність, але з тотожність. Якщо риси индивидуальнос

ти не представлені у системі міжособистісних відносин, вони виявляються несуттєвими з оцінки особистості індивіда і отримують умов

розвитку аналогічно як у вигляді особистісних виступають лише индивидуа

льные риси, найбільше «втягнуті» в провідну для даної соціальної спільності діяльність. Індивідуальні особливості людини до

відомого часу неможливо виявляються, поки вони стануть необхідними в

системі міжособистісних відносин, суб’єктом яких виступить даний чоло

століття особистість.

Отже, індивідуальність — один із сторін особистості людини.

Рубінштейн С.Л. вважав, що це психічні процеси, з вивчення яких починається аналіз психічного змісту діяльності, протікають

в особистості, і з них же в своєму реальному протікання залежить від неї.

Залежність психічних процесів від особистості як індивідуальності виражається, по-перше, в индивидуально-дифференциальных розбіжностях. Люди залежно від загального складу їх індивідуальності різняться за типами сприйняття й спостереження, пам’яті, уваги (себто переключаемости).

Індивідуальні відмінності виявляється у суті сприйманого,

запоминаемого, що особливо яскраво виступає у виборчому характері запо-

минания і забування.

Залежність психічних процесів від особистості виражається, по-друге, у цьому

що вони, як засвідчило аналіз, які мають самостійної лінії, залежить від загальне твердження-

го розвитку особистості.

Факт, що психічні процеси людини суть прояви особистості, выра-

жается, по-третє, у цьому, що в людини вони залишаються лише процесами, зі-

вершающимися самопливом, а перетворюються на свідомо регульовані дії чи операції, якими особистість хіба що оволодіває і які вона

спрямовує на дозвіл що постають перед нею життя завдань. [22] Ковалёв О.Г. визначив поняття особистість як складне, багатогранне явище

життя, ланка у системі громадських відносин. Особистість є продуктом суспільно-історичного розвитку, з одного боку, і

діяч у суспільному розвиткові –з іншого. [6] Жодна з представників громадських наук неспроможна абстрагуватися від особистості як про-

щественного явища. Проте кожна громадська наука має власний аспект

дослідження. Так, історичний матеріалізм переважно досліджує лич-

ность у складі мас, класів та суспільства загалом як діяча у суспільному розвиткові.

Психологія акцентує на суб’єктивному світі особистості, його структури і закономірності формування та розвитку. Особистістю зізнавався лише видатний людина як окрема особина, діюча по

3 стр., 1408 слов

Зарубіжні теорії виховання та розвитку особистості

... розвитком (Ж. Піаже) до активного втручання в поведінку людини (жорстка «поведінкова інженерія Б. Скіннера). Народна педагогіка про розвиток особистості: ... внутрішніх процесів розвитку. Отже, виховання формує особистість, сприяє її розвитку, орієнтує ... виховання: правильне виховання сприяє розвиткові навіть дуже слабко виражених задатків, неправильне — гальмує його. Виховання не лише визначає розвиток, ...

своєму сваволі; решта рядові члени суспільства, відповідно до цього

уявленню, не були особистостями. Особистість невіддільні від суспільства.

Багатство людини продукт громадського виробництва.

Суспільство формує особистість у сфері збереження і розвитку суспільства.

Особистість – творець громадського багатства. Особистість – свідоме су-

щество, вона може обирати із багатьох можливих той чи інший спосіб життя:

миритися чи боротися проти несправедливості, віддавати всі сили суспільству

чи жити лише особистими інтересами. Усе це залежить тільки від обществен-

ного становища людини, а й від рівня усвідомлення нею об’єктивних закономер

ностей та потреб у суспільному розвиткові.

Асмолов О.Г. розглядав особистість з погляду проблеми співвідношення

біологічної та соціальної у людині. [1] Отже з всіх визначень особистості, вітчизняними психологами ми ролі вихідного приймаємо підхід, за яким особистість характеризується як особливе якість, приобретаемое індивідом в

сукупності громадських за своєю природою відносин (А.Н.Леонтьев), підхід, що характеризує індивіда з боку його зв’язків із зарубіжними

індивідами (А.В.Петровский), спілкування з на інших людей (М.И.Лисина).

Отже, вихідне розуміння особистості передбачає специфіку останньої як

породжувану (а нашому розумінні — реалізовану) включённостью челове-

ка в суспільні відносини, до системи взаємовідносин людей. Особистість по У.Джеймсу, виник як взаємодія інстинктивних і за-

вычных граней свідомості, і навіть особистих вольових аспектів. Патології, персональні відмінності, стадії розвитку, тенденції