Основи психогенетики Ф. Гальтона

Реферат

3. Тести розумових здібностей. Прилади

4. Методи психогенетики

5. Цікаві факти

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Диференціальна психологія (психологія індивідуальних відмінностей) — область психологічної науки, що вивчає феноменологію індивідуальних відмінностей і використовує індивідуальні відмінності для вивчення структури психологічних функцій і природи їх варіативності. Передумовою виникнення диференціальної психології (на рубежі ХІХ і ХХ ст.) було впровадження в психологію експерименту, а також генетичних та математичних методів [4].

Перші дослідження індивідуальних відмінностей в психологічних характеристиках людини були розпочаті англійським дослідником Френсісом Гальтоном (16 лютого 1822 — 17 січня 1911).

Його роботи, присвячені природі психологічних характеристик і діапазону їх відмінностей, продемонстрували сам факт існування індивідуальних відмінностей і можливість їх діагностики експериментальними методами [3].

Френсіс Гальтон (послідовника і кузен Дарвіна) — вивчав людську спадковість. Незабаром для нього стало очевидним, що для визначення ступеню подібності між індивідами їх можна вимірювати — кожного окремо, у порівнянні один з одним, цілеспрямовано і великими групами. Для цієї мети він розробив численні тести і процедури вимірів, заснувавши у 1882 році в Музеї Південного Кенсінгтону в Лондоні свою знамениту антропометричну лабораторію.

Своїми роботами із проблем психічної спадковості й індивідуальних розходжень людських здатностей Гальтон привніс у психологію дух еволюційної теорії. До нього питання про індивідуальні розходження як гідний предмет психологічних досліджень не розглядався [8].

Праці Френсіса Гальтона: «Спадковий геній: дослідження його законів і наслідків» (1869); «Англійські люди науки: їх природа і виховання» (1874); «Психометричний експеримент» (1879); «Дослідження людських здібностей» (1883); «Природна спадковість» (1889); «Нариси у Євгеніці» (1909) і більше 30 інших робіт із проблем спадковості.

В даній роботі ставлю перед собою завдання проаналізувати деякі праці Гальтона та визначити їх вплив на розробку проблем індивідуальних відмінностей. гальтон спадковість психогенетика

1 стр., 466 слов

Проблемы женского спорта

... Подчеркивая важность вышесказанного, можно говорить о том, что сложности в решении многих проблем женского спорта связаны с узкой трактовкой полученных результатов исследования спортсменок. А между ...

1. Психічна спадковість

Перша книга Гальтона по психології «Спадковий геній» (Hereditary Genius).

У цій роботі Гальтон намагався показати, що народження в родинах геніальних дітей відбувається значно частіше, ніж це можна було б пояснити винятково впливом навколишніх умов. Основна думка цієї книги полягала в тому, що у видатних батьків народжуються видатні сини. (Доньки в той час мали мало можливостей зайняти високе положення крім шлюбу з видатною людиною).

Більшість біографічних даних, на які посилався у своїй книзі Гальтон, були родоводи відомих учених і лікарів. Його дослідження показували, що кожна знаменита людина успадковує не тільки геніальність, але й особливу форму її прояву. Так, наприклад, великий учений народжується в родині, що досягла популярності саме в науці.

Кінцевою метою Гальтона було сприяти народженню «якісних» особистостей і перешкоджати народженню «неякісних». Щоб допомогти досягненню цієї мети, він створив нову науку євгеніку, що мала справу з факторами, які могли поліпшити наслідувані якості людей.

У своїх спробах перевірити свою євгенічну теорію Гальтон звернувся до статистики. У книзі «Спадкоємний геній» він застосовує статистичні методи для рішення проблем спадковості, розсортовуючи людей за рівнем дарування. Його дані показали, що видатні люди з більшою ймовірністю мають видатних синів у порівнянні з людьми із середніми здатностями. Так у своїй роботі Гальтон з’ясував, що з 4000 дітей обдарованих батьків 977 чоловіків згодом стали знаменитими. Коли ж група батьків вибиралася на випадковій основі, те обдарованих дітей налічувалося, як і очікувалося, менше, тільки 332.

На думку Гальтона, імовірність народження геніїв у деяких родинах була недостатньо висока, щоб всерйоз розглядати її залежність від кращих умов життя, можливостей одержання утворення або якихось інших соціальних переваг. Тому його висновок полягав у тому, що геніальність або її відсутність залежать від спадковості, а не від наданих можливостей [7].

2. Статистичні методи

У продовження всієї своєї наукової кар’єри Гальтон ніколи не бував повністю вдоволений дослідженням проблеми, якщо не міг одержати кількісних даних і провести їхню статистичну обробку. Для цього він використовувати їм же розроблені методи.

Будучи натхненим роботою Адольфа Кетле «про середню людину», Гальтон висловив припущення про те, що цей підхід може застосовуватися й для аналізу даних психології. Приміром, він установив, що розкид оцінок, отриманих на університетських іспитах, підкоряється закону нормального розподілу. Через простоту нормального закону й зручності його застосування до опису різноманітних характеристик Гальтон припустив, що досить велика кількість оцінок людських характеристик можуть бути описані двома основними величинами: середньою оцінкою розподілу (математичне очікування) і діапазоном розкиду навколо середньої оцінки (стандартне відхилення).

Роботи Гальтона в області статистики привели до відкриття однієї з найважливіших величин — кореляції, перше згадування про яку з’явилося в 1888 році. Сучасні метод визначення обґрунтованості й надійності тестів так само, як і методи факторного аналізу, прямо пов’язані з гальтоновським відкриттям кореляції, що стало результатом спостережень Гальтона за тим, як кількісні характеристики спадкоємних ознак регресують до свого середнього значення. Приміром, він відзначав, що сини дуже високих людей, у середньому, бувають нижче своїх батьків, у той час як сини дуже низькорослих чоловіків виявляються, у середньому, вище своїх батьків. Гальтон розробив графічні методи для відбиття основних властивостей коефіцієнта кореляції й знайшов формулу для його розрахунку (наш час вона вже не використовується).

9 стр., 4102 слов

Методи дослідження характеру особистості

... твори). Наукові принципи дослідження характеру, що відображають об'єктивні закономірності його розвитку, є результатом узагальнення ... характер? Це питання було джерелом істотних розбіжностей, причому ідеалісти стояли на позиції тільки якісних відмінностей, ... 3. самоставленні (рефлексивні властивості характеру, особливо ціннісні орієнтації). Методи вивчення (Левітів): 1. Спостереження. ...

За підтримки Гальтона його студент Карл Пірсон вивів, що використовується й донині, формулу визначення коефіцієнта кореляції.

Кореляція стала основним інструментом досліджень у соціальних, природних і інженерних науках. Згодом на підставі новаторських робіт Гальтона були розроблені багато інших методик статистичних оцінок [8].

3. Тести розумових здібностей. Прилади

Гальтон першим розробив тести розумових здібностей, хоча появі цього терміну наука зобов’язана Джеймсу Маккину Кеттелу, його американському учневі й колишньому студентові Вундта. Основне припущення Гальтона полягало в тому, що інтелект може бути обмірюваний у термінах сенсорних здатностей людини — причому чим вище рівень інтелекту індивіда, тим вище повинен бути рівень його сенсорного функціонування. Він вивів це припущення з емпіричних поглядів Джона Локка про те, що знання дається нам через відчуття.

Для виконання своїх досліджень Гальтону було необхідно винайти пристрої, за допомогою яких можна було б робити швидкі й точні сенсорні виміри у великої кількості людей. Наприклад, для визначення найвищої помітної частоти звуку він придумав спеціальний свисток, що використовував при експериментах і з людьми, і із тваринами. (Гальтон любив прогулюватися по лондонському зоопарку з порожньою тростиною, до якої був прикріплений його свисток із приробленої до нього гумовою грушею. Стискаючи грушу, він спостерігав реакцію тварин на зроблений звук.) Гальтонівський свисток був обов’язковим елементом устаткування будь-якої психологічної лабораторії до 30-х років, коли він був замінений більш розробленими електронними приладами.

Серед інших його приладів слід зазначити фотометр для виміру точності, з якої людина може розрізняти два різних колірних тони, калібрований маятник для визначення часу реакції на звук і світло, і пристосування, що складається з набору вантажів, розміщення яких дозволяло порівнювати кінетичну або мускульну чутливість. Він придумав спеціальну рейку зі змінною шкалою відстаней для перевірки оцінки довжини й набір пляшок, що містять різні речовини для перевірки нюху. Більшість гальтонівських тестів послужили відправною крапкою для розробки устаткування, що десятиліттями використовувалося в психологічних лабораторіях [9].

4. Методи психогенетики

Так називають методи, що дозволяють визначити вплив спадкових факторів і середовища на формування тих чи інших психічних особливостей людини. Основними методами психогенетики є: генеалогічний, генограма, метод прийомних дітей і метод близнюків.

Френсіс Гальтон є родоначальником психогенетичних методів.

Генеалогічний (грец. genealogнa — родовід) метод — метод вивчення характеру спадкування певного ознаки або оцінки ймовірності його появи в майбутньому в членів досліджуваної родини, заснований на з`ясуванні родинних зв`язків (родоводу) і простежуванні ознаки серед усіх родичів.

9 стр., 4210 слов

Розвиток психології в Сполучених Штатах на рубежі ХІХ-ХХ століть

... його на практиці поза університетами. Зміна акценту убік практичної психології ... годину, проводив семінари по психології для керівників рекламних ... психології, і менше трьох відсотків - методу ... на Всесвітній виставці 1893 року, що проводилася в Чикаго, штат Іллінойс. У програмі передбачалася демонстрація антропометричної лабораторії, аналогічної тієї, що була створена в Англії Френсисом Гальтоном. ...

Для психодіагностичних і психотерапевтичних цілей іноді використовують варіант генеалогічного методу — генограму (грец. genos — рід і gramma — написання, літера), в якій разом з відносинами спорідненості фіксують відносини психологічної близькості (тісні — віддалені), конфліктності, сімейні сценарні установки. Генограму складають принаймні для сім’ї в межах трьох поколінь. Вона допомагає уточнити психологічні контексти життя людини (при цьому можна говорити і про соціальну спадковість).

Метод прийомних дітей — дослідження дітей, максимально рано відданих на виховання біологічно чужим батькам (вихователям).

Оскільки з біологічними батьками діти мають 50% спільних генів, але не мають спільних умов життя, а з прийомними, навпаки, не мають спільних генів, але живуть в однакових умовах, то можливе розведення якостей, зумовлених спадковістю і середовищем. Ознаку, що цікавить, вивчають попарно (дитина — біологічний батько, дитина — прийомний батько).

Ступінь подібності вказує на природу якості.

Для вивчення фенотипічних і середовищних чинників Гальтон запропонував метод близнюків. Метод близнюків — вивчає вплив генотипічних і середовищних чинників на детермінацію індивідуальних відмінностей.

На основі близнюкового методу створено методи розлучених монозиготних близнят (Ньюмен, Шилдс, Жуел-Нільсон), близнюкової пари (Заззо), контрольного близнюка (Гезелл) [8].

5. Цікаві факти

Сьогодні кожен знає, що за відбитками пальців можна розкрити злочин. Але так було далеко не завжди. В кінці минулого століття в розпорядженні міліції були лише словесний портрет, сліди, волосся, попіл і в кращому випадку дедуктивний метод. Дактилоскопія прийшла на допомогу міліції в 1900 році, після того як було доведено: відбитки людських пальців абсолютно точно ідентифікують особу. Це чудове відкриття зробив Френсіс Гальтон.

Це була справжня сенсація кінця XIX століття. Дактилоскопія за кілька років завоювала Європу, Америку, трохи пізніше — Японію, Росію, країни Азії [2, 11].

Френсіс Гальтон був людиною з надзвичайно високим інтелектом. Автори «Історії психології» вважають, що опосередковано можна дійти висновку, що коефіцієнт інтелекту вченого дорівнював приблизно 200 (Д. Шульц, С. Шульц, 1998).

Кумиром для Гальтона був Ісаак Ньютон; бюст знаменитого фізика прикрашав його кабінет [6].

Висновки

Різноманітна діяльність Френсіса Гальтона мала велике значення для розвитку психологічних вимірювань. Цей дослідник був дуже допитливою людиною і досяг вагомих для свого часу результатів у багатьох науках (антропології, географії, математиці, метеорології).

Його вважають засновником диференціальної психології та психометрики [3].

Перелік проблем, що цікавили Гальтона й стали згодом предметами дослідження інших учених, містить у собі питання адаптації, порівняльного впливу спадковості й змін навколишнього середовища, розвитку дітей, індивідуальних розходжень, використання статистичних методів, застосування опитувальників і психологічних тестів. Діапазон його наукових досліджень і обсяг отриманих ним результатів дозволяє стверджувати, що вплив Гальтона на розвиток диференціальної психології був надзвичайно великим та суттєвим.

6 стр., 2880 слов

Методы психологии

... с какими целями пользуется методами психологии, целесообразно различать методы собственно научного исследования и методы, непосредственно применяемые в практике. Методы могут быть более общими ... грамотно использовать необходимые ему психологические методы, руководитель должен быть достаточно хорошо ориентирован в вопросе о методах психологии. Основными методами психологии, как и большинства других ...

Він є автором численних доповідей з питань феноменології сприйняття, здатності до візуалізації уявлень, асоціативних здібностей, вільної волі, обдарованості і геніальності [5].

Отже, Френсіс Гальтон — це великий вчений, науковець, дослідник, який заклав фундамент у вивчення проблеми індивідуальних відмінностей і вказав напрямок подальшого вивчення та розвитку диференціальної психології загалом.

Список використаної літератури

Анастази А. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении: пер. с англ. / А. Анастази. — М.: Апрель Пресс: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. — 752 с.

Антонов Е. Коммерсантъ-Деньги: еженедельник / Е. Антонова. — М.: «Коммерсантъ. Издательский дом», 1999. — № 45. — 97 с.

Государев Н. А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: учеб. пособие / Н. А. Государев. — М.: Ось-89, 2008. — 112 с.

Ждан А. Н. Історія психології: від античності до сучасності / А. Н. Ждан. — М.: Изд-во МГУ, 1990. — 367 с.

История психологи в лицах. Персоналии / под ред. Л.А. Карпенко // Психологический лексикон: энциклопед. сл. : в 6 т. / ред.-сост. Л. А. Карпенко; под общ. ред. А. В. Петровского. — М.: ПЕР СЭ, 2005. — 784 с.

Канаев И. Фрэнсис Гальтон / И. Канаев. — Л.: Наука, 1972. — 136 с.

Либин А. В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций / А .В. Либин. — 2 изд., перераб. — М.: Смысл, Per Se, 2000. — 549 с.

Малых С. Б. Основы психогенетики / С. Б. Малых, М. С. Егорова, Т. А Мешклва. — М.: Эпидавр, 1998. — 744 с.

Психология индивидуальных различий: Тексты / под. ред. Ю. Б. Гипенрейтер, В. Я. Романова. — М.: Изд-во МГУ, 1982. — 320 с.

Шульц Д.П., Шульц С.Э. История современной психологии / Пер. с англ. А.В. Говорунов, В.И. Кузин, Л.Л. Царук / Под ред. А.Д. Наследова. — СПб.: Изд-во «Евразия», 2002. — 532с.

Юрген Т. Сто лет криминалистики / Т. Юрген. — М.: Изд-во Прогресс, 1974. — 440 с.