Право Интеллектуальной собственности Украина WinWord на укр. языке

Курсова робота

“Людський геній є джерелом усіх витворів мистецтва та винаходів. Ці витвори є гарантією життя, гідного людини. Обязанность государства — обеспечивать защиту всех видов искусства и производителей вина », — написано на куполах штаб-квартиры Всесоюзной организации интеллектуальной власти в Женеве.

Один из политиков у входа заявляет: «У кого« мозг »Украины, тот и его воля”.

Культура, научно-технический уровень virobity, эффективность экономики, социальный и экономический прогресс во всем мире vreshti-resht, хорошее качество приостановки значимого мира, чтобы проживать в уровне эффективности творчества в процессе развития. Творческая интеллектуальная деятельность — это развитие цивилизации одной из губительных сил. По своей натуре Людина хитра до творчества, с нетерпением ожидает оживленных умов жизни, подбирая ее лак, ее слишком тонкую уверенность. По негласным причинам протестуйте против уровня творчества в стране разного рода.

В диких головах, если это некая разновидность диальности людей — виробництво защиты чи, охрана здоровья тонкая — без адекватной научно-технической безопасности она просто несчастна, как нетребовательный социально-экономический прогресс, приостановка взгаля без роста духовного.

В новой Конституции Украины большое уважение к развитию всех видов творчества. У ст.54 Конституція проголошує, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Государство гарантирует уступку обладателю интеллектуальной власти, авторских прав людей, их моральных и материальных интересов, которые связаны с различными видами интеллектуальной власти. Держава гарантує, але, нажаль, ці гарантії мало чим підкріплені. В нашій країні процвітає піратство і існуюючий масив законодавчих актів малоефективний для боротьби з ним. Ми приречені на підібні перегони (влада і пірати) до тих пір, поки наша економіка спроможеться на те, щоб утримувати наше суспільство на рівні достатку необхідного для спокійного життя.

В ходе курса не будет проблем и способов борьбы с пиратством — нет, не вся тема роста, я посмотрю на лишение пищи, чтобы вы не имели представления о праве на интеллектуальную власть с точки зрения текущего законодательство.

1. ЗМІСТ І ПОНЯТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

При приостановке государственной и правовой мотивации экономика неизбежно достигнет правовой консолидации. это порядок системы юридических норм, который регулирует значения того и другого института права власти, а также в закрытом мире юридических полномочий для конкретного лица, которое является хозяином данного дискурс. Первый говорит о праве на власть в объективном смысле, другой — о субактивной мощности власти. Чтобы признать право на власть в объективном смысле, необходимо определить конкретные признаки, которые находятся в силе субактивного права на власть. Раскрытие значений — это знак, позволяющий увидеть право на власть как в объективном, так и в субактивном значении.

17 стр., 8388 слов

Интеллектуальная собственность (3)

... исследования подтверждается также тем, что одним из приоритетных направлений деятельности Правительства Российской Федерации является защита прав интеллектуальной собственности. Меры в этой ... творчества без творцов, способных питаться их работой. Первоначально охрана интересов авторов и их правопреемников обеспечивалась с помощью системы привилегий, выдаваемых "милостью монарха". Верховная власть ...

Владелец властных прав несет ответственность за авторитет собственника в вопросах владения, коррупции и порядка. Назначения компетенции, как субактивное право власти в целом, не защищены законом силой поведения хозяина, от этого воняет, пока он не станет хозяином. У тих випадках, коли власник не в змозі ці правомочності реально здійснити (наприклад, при арешті його майна за борги або коли майном незаконно володіє інша особа), він не позбавляється ні самих правомочностей, ні права власності в цілому. Чтобы раскрыть змість права власти, необходимо придать кожное состояние властям, принадлежащим собственнику. Почнемо з володіння.

ЗАКОННОСТЬ ВОЛОДИННЯ — власть повелителя панування на реке гарантирована законом. Мова в конце дня на панування джентльмена на риччу, но звонок не требуется, но хозяин с ней находится в безпосредном контакте. Например, когда в банальной видрядженне, хозяин продовжу станет мастером выступлений, который окажется в его квартире.

Володіння річчю може бути і незаконним.

Володиння — ЗАКОННО называться володиння, которая развивается по спирали на правовой основе, под юридическим названием володиння. Законне володіння часто іменують титульним.

НЕЗАКОННО не работает на законных основаниях, и то без названия. Речь, по правилу нестандартного, лежит в тишине Володи, кто имеет право от них володиння. было сделано положение, позволяющее при рассмотрении суперпотока исходить из импульса слова, исходя из презумпции легитимности фактического володиння. Іншими словами, той, у кого річ знаходиться, передбачається маючим право на володіння нею, поки не доведене зворотнє.

Нелегальные власники у себя дома растут к лучшему или к худшему. Власник добросовестно, потому что он не знал и не виноват в незаконности своего владычества. Власник недобросовісний, якщо він про це знав або повинний був знати. Помимо подавляющей презумпции добросовестности участников в отношении гражданских прав и правил, ведутся споры о добросовестности хозяина.

Розподіл незаконних власників на добросовісних і недобросовісних має значення при розрахунках між підприємцем і власником по прибутках і витратах, коли власник поставить вимогу про витребування своєї речі за допомогою виндикаційного позову, а також при вирішенні питання, чи може власник набути право власності по давнині володіння, чи ні.

ПРАВОМОЧНІСТЬ КОРИСТУВАННЯ — це юридично забезпечена можливість

використання корисних властивостей речі у процесі її особистого або виробничого споживання або у виробничих цілях. Так, швейну машину можна використовувати для пошиття одягу не тільки своїй сім’ї, але і за за якусь плату комусь іще. Компетентность користування сильно зависит от компетентности володиння. Але іноді можна користуватися річчю, і не володіючи нею. Наприклад, ательє по прокаті музичних інструментів здає їх напрокат із тим, що користування інструментом відбувається в помешканні ательє, скажемо, у певні годинни і дні.

5 стр., 2143 слов

Кафедра «Связи с общественностью, политология, психология и право» 2

... покупки эта возможность превратилась в реальность и он стал обладателем субъективного гражданского права — права собственности на автомобиль. Объем правоспособности у всех граждан одинаков. Каждый из граждан ... е. самостоятельно, могут приобретать не все, а только определенный круг гражданских прав. Другие же права они вправе приобретать только с согласия родителей, усыновителей или попечителей или ...

ПРАВОВАЯ ОРГАНА ОТМЕНА — возможность сделать часть слова путем внесения правовых актов обеспечена законом. Не злобные итоги, а в тихих випадах, если собственник продает свою ричу, сдает в аренду здание, форпост, переводит с вигляди пожертвование в государственном товариществе, на спилку или в качестве пожертвования в хороший фонд, для пожертвования хороший фон. гораздо более юридически несостоятельно квалифицировать действия мастера из предыдущего выступления, если в этом нет необходимости, потому что в этом нет необходимости, потому что в этом нет необходимости, потому что именно в силу его полномочий действие было обеспечено еженедельно. Если учитель богаче или викид, то он виновен в обогащении, пожалуйста, в одностороннем порядке, часть воли учителя направлена ​​на форму права на власть. Але якщо право власності припиняється в результаті однократного використання речі (наприклад, Ви з’їдаєте яблуко або спалюєте дрова в каміні), то воля власника спрямована зовсім не на те, щоб припинити право власності, а на те, щоб використати корисні властивості речі. Тому в зазначеному випадку має місце здійснення тільки права користування річчю, але не права розпорядження нею.

Нині чинне цивільне законодавство, як і те, що

йому передувало, обмежується перерахуванням приналежних власнику правомочностей (іноді засобів їх здійснення), не визначаючи жодне з них. И при этом негативно воспринимается не только об открытии закона власти, но и о практике осуждения законодательства. утром важно принять питание, которое меняет вклад законодательства в понимание прав володиння и которое может соблюдаться мастером слова. При этом можно выпить благородство римского права и взаимосвязь показаний Владимира и Урмании, а также благородство законодательства немецкой группы и закрыть от видений Институт Подчиненного Владимира фигур слуги. На жаль, жодного з цих варіантів законодавець не обрав. Важко тому відповісти на запитання чи продовжує власник залишатися власником речі при здачі її у найм або власником речі на період наймання визнається тільки наймач.

Розкриття змісту права власності ще не завершується визначенням приналежних власнику правомочностей. Справа в тому, що однойменні правомочності можуть належати не тільки власнику, але й іншій особі, у тому числі носію права господарського ведення або права довічного (що успадковується) володіння. Необхідно тому виявити специфічну ознаку, що притаманна зазначеним правомочностям саме як правомочностям власника. Він полягає в тому, що власник приналежні йому правомочності здійснює за своїм розсудом. Відносно права власності, здійснення права за розсудом, у тому числі і розпорядження їм означає, що влада (воля) власника спирається безпосередньо на закон і існує незалежно від влади всіх інших осіб у відношенні до тієї ж речі. Влада ж всіх інших осіб не тільки спирається на закон, але і залежить від влади власника, обумовлена нею.

4 стр., 1717 слов

Философия права Г. Гегеля

... информации и изложить их в своем реферате. 1. ПОНЯТИЕ «ПРАВА» В ФИЛОСОФИИ ГЕГЕЛЯ 1.1 Развитие понятия права Теоретические конструкции гегелевской философии права — концепция разумной действительности, понимание и ... всеобщей и поскольку воля образует, согласно Гегелю, принцип "философии права", то, восходя здесь к определению Руссо, "практическая философия" становится и философской этикой, и учением ...

Правда, у новітньому цивільному законодавстві ця ознака у певній мірі размита, оскільки особи, яким належать цивільні права, всі ці права (а не тільки право власності) здійснюють за своїм розсудом (див. п. 2 і п. 1 ст.9 ЦК).

Вважаємо, проте, що оскільки зазначена ознака у відношенні права власності закріплена спеціально, завдання полягає в тому,щоб виявити властивий їй зміст відносно права власності, що і було зроблено. Власник вправі за своїм розсудом чинити у відношенні приналежного йому майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам і не порушують права і інтереси інших осіб, що охороняються законом у тому числі відчужувати своє майно у власність іншим особам, передавати їм, залишаючись власником права володіння, користування і розпорядження майном, віддавати майно в заставу й обтяжувати його іншими засобами, розпоряджатися ним іншим способом.

Право власності гнучке та еластичне. Це значить, що йому властива здатність відновлятися в колишньому обсязі, як тільки його обмеження, що зв’язують, відпадуть.

Право власності відноситься до числа виключних прав. Це значить, що власник наділений правом виключати вплив усіх третіх осіб на закріплену за ним у відношенні приналежного йому майна сферу господарського панування, у тому числі і за допомогою засобів самозахисту.

Сказане, проте, не означає,що влада власника у відношенні приналежної йому речі безмежна. Відповідно до дозволительної спрямованості цивільно-правового регулювання, власник дійсно може чинити у відношенні свого майна будь-які дії, що не суперечать законам і іншим правовим актам. Власник зобов’язаний вживати заходів, що підтверджують шкоду здоров’ю громадян і навколишньому середовищу, що може бути нанесений при здійсненні його праві. Він повинний утримуватися від дій, що приносить занепокоєння його сусідам і іншим особам, і тим більше від дій, що чиняться винятково з наміром заподіяти комусь шкоду. Крім того, власник не повинний виходити за загальні межі здійснення цивільних прав, встановлених ст.5 ЦК. На власника також покладається обов’язок у випадках, на умовах і в межах, передбачених законом і іншими правовими актами, допускати обмежене користування його майном іншими особами. Зазначені обставини підлягають врахуванню при формулюванні загального визначення права власності. Нарешті, даючи визначення права власності, варто спиратися на загальне визначення суб’єктивного цивільного права, що поширюється і на право власності. Щодо права власності, це загальне визначення повинно бути конкретизоване з урахуванням властивому праву власності специфічних ознак.

Виходячи з раніше викладених положень, дамо визначення суб’єктивного права власності.

СУБ’ЄКТИВНЕ ПРАВО ВЛАСНОСТІ — це система правових норм, що регулюють відносини по володінню, користуванню і розпорядженню власником приналежною йому річчю за розсудом власника й у його інтересах, а також по усуненню втручання всіх третіх осіб у сферу його господарської діяльності.

У тих випадках, коли власник сам володіє і користується річчю, йому для здійснення свого права звичайно достатньо того, щоб треті особи утримувалися від зазіхань на цю річ. Але так буває далеко не завжди. Щоб розпорядитися річчю (продати її, здати внайми, закласти і т.д.), власник, як правило, повинний вступити у відношсини з якоюсь конкретною особою (наприклад, із тим, хто хоче купити річ, одержати її в найм або в заставу).

2 стр., 851 слов

Сущность и источники прав человека

... вовая материя как бы разделилась на две части: на право земное, «мирское», которое творит государство и на право духовное, ко­торое исходит от природы или от ... индивидуализма. Рассмотрим индивидуализм и коллективизм в социологическом аспекте. Коллективистское общество культивирует "социальных личностей", понуждает человека постоянно находиться в "социальной роли", порабощает его, всецело подчиняя ...

Хоча шляхом встановлення відносин з конкретною особою власник і здійснює своє право, їхнє регулювання виходить за межі права власності, а сам власник виступає під маскою продавця, наймодавця, заставника і т.д. Якщо ж право власності порушено, то все залежить від того, чи зберігається це право чи ні. Якщо зберігається,то відновлення порушених відношсин відбувається за допомогою норм інституту права власності. Якщо ж право власності не зберігається (скажемо, річ знищена), то для відновлення порушених прав доведеться вдатися до норм інших правових інститутів (наприклад, зобов’язань із заподіяння шкоди або страхового права).

У такий спосіб норми, що утворюють інститут права власності, знаходяться в постійному контакті і взаємодії з нормами інших правових інститутів, як цивільно-правових, так і іншої галузевої приналежності. Зазначена обставина підлягає врахуванню при виборі правових норм, що регулюють ту або іншу ділянку майнових відносин, у тому числі і відносин власності.

2. Поняття і види права інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності — це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини, пов’язані з творчою діяльністю. При цьому цивільне право безпосередньо не регулює самоу творчу діяльність, тому що процес творчості залишається за межами дії його норм. Функції цивільного права полягають у визнанні авторства на вже створені результати творчої діяльності, встановленні їхнього правового режиму, моральному і матеріальному стимулюванню і захисту прав авторів і інших осіб, що мають авторські права.

Авторські, винахідницькі і подібні їм права звичайно називають винятковими, тобто абсолютними суб’єктивними правами, що забезпечують їхнім носіям правомочності на вчинення різноманітних дій з одночасною забороною всім іншим особам чинити зазначені дії.

Виняткові авторські і подібні їм права (право на винахід, промисловий зразок, раціоналізаторську пропозицію і т.ін.) виникнули як реакція права на масове застосування товарно-грошових відносин у духовній сфері, що дозволяє ставити знак рівності між виключним правом і правом власності, і розділ VI Закону України «Про власність» так і називається «Право інтелектуальної власності».

Проте інтелектуальна власність має свою істотну специфіку, що полягає в нематеріальній природі об’єктів права інтелектуальної власності, творчому характері праці по їх створенню, тобто це інститут власності на нематеріальні блага його суб’єктів. І тут не зовсім придатна класична тріада правомочностей власника, здійснює звичайні майнові права, оскільки, відчужуючи, наприклад, об’єкт, своєї інтелектуальної власності, його творець не позбавляється тим самим усяких прав на нього, а набувач не одержує можливості за своїм розсудом змінювати цей об’єкт і узагалі вважати його винятково своїм. Тім більше, що у власність інших осіб переходять, як правило, не об’єкти права інтелектуальної власності, а матеріальні носії науково-технічних ідей і художніх образів (конкретні картини, видання, технічна документація).

Таким чином, сутність права інтелектуальній власності полягає в нематеріальній природі її об’єктів.

Зміст права інтелектуальної власності складають особисті немайнові (духовна власність) і пов’язані з ними майнові права її суб’єктів. Специфіка змісту права інтелектуальної власності складається в двоєдиній структурі й у тому, що тут майнові права не просто пов’язані з не майновими, смердоти виходять від немайнових прав і грунтуються на духовній власності творців.

16 стр., 7774 слов

Философские концепции права в античной культуре

... определяется ряд задач работы: Выявить место античной философии права в системе античной культуры. Проанализировать основные философские концепции права античности. Раскрыть связь античной философии права и выработанных ею категорий с дальнейшей ...

У відповідності зі ст.41 Закону України «Про власність» об’єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт і інші результати інтелектуальної праці.

У залежності від особливостей об’єктів права інтелектуальної власності можна виділити чотири її різновиди:

2) право на

корисну модель, промисловий зразок, що називають також патентним правом) ;

4) інші результати творчої діяльності, використовувані у виробництві (право на товарний знак, знак обслуговування, на раціоналізаторську пропозицію, фірмове найменування, охорону топологій інтегральних схем, інтересів володаря « ноу-хау»).

Об’єкти права інтелектуальної власності варто відрізняти від матеріального носія, у якому виражений твір або інший результат інтелектуальної праці. Якщо право на об’єкти інтелектуальної власності належить тільки авторам і їхнім законним спадкоємцям, те право власності на матеріальні носії, у яких виражений твір, може належати необмеженому колові осіб, але вже не на праві інтелектуальної власності, а в порядку звичайного майнового права.

Цивільно-правовий інститут авторського права суміжних прав регулює немайнові відносини і пов’язані з ними майнові відносини в сфері створення і використання творів літератури, науки і мистецтва.

Нормативно-правове регулювання зазначеного інституту поряд із законодавством про власність здійснюється безпосередньо Законом України «Про авторське право і суміжні права», у ст.1 який указується, що дійсний Закон охороняє особисті (немайнові) і майнові права авторів і їхніх правонаступників, пов’язані зі створенням і використанням науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм, організацій віщання (суміжні права).

Іншими словами, у законі прямо закріплений подвійний зміст авторського права і суміжних прав як різновиду права інтелектуальної власності і пріоритет у змісті особистих (немайнових) прав.

3.1 Об’єкти авторського права

Це твори літератури, мистецтва і науки, що задовольняють таким вимогам:

По-перше, твір винний бути творчим.

Творчість

об’єктивна виразність

Відповідно до ст. 5 Закону «Про авторське право і суміжні права» об’єктами його охорони є такі твори в області науки, літератури і мистецтва:

1) літературні, письмові белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп’ютерні програми тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді й інші усні твори;

3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні й інші твори, створені для сценічного показу;

5) аудіовізуальні твори;

6) скульптури, картини, малюнки, гравюри, літографії й інші твори образотворчого

7) твори архітектури;

8) фотографії;

9) твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються спеціальним законом про промислову власність;

19 стр., 9268 слов

Философский анализ права

... Традиционно большее внимание, хотя и явно недостаточное, уделяется философско-правовой проблематике в юридической науке. а) Предмет философии права Философия права занимается исследованием смысла права, его сущности и понятия, его оснований и места в мире, его ...

10) ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури й інших областей науки;

11) сценічні опрацювання творів, зазначених у підпунктах 1 дійсної статті, і опрацювання фольклору, придатні для сценічного показу;

12) переклади, адаптації, аранжування, інші переробки творів і опрацювання фольклору (похідні твори) без заподіяння збитку охороні оригінальних творів, на підставі яких створені похідні твори;

13) збірники творів, збірники опрацювань фольклору, енциклопедії й антології, збірники звичайних даних, інші складові твору, за що вони є результатом творчої роботи з добору, координації або упорядкуванню змісту без заподіяння збитку охороні вхідних у них творів.

Не є об’єктами авторського права :

1) офіційні документи (тексти законів і інших правових актів, рішення судів і т.п

2) державна символіка (прапор, герб, ордена і т. п.) ;

3) твори народної творчості ;

4) повідомлення про події і факти, що мають офіційний інформаційний характер.

3.2 Суб’єкти авторського права

Суб’єкти авторських і суміжних прав підрозділяються на дві групи:

1) суб’єкти з початковими правами (автори, виконавці, виробники фонограм, організації віщання);

2) правонаступники (спадкоємці, організації-правонаступники, держава);

— головний суб’єкт авторського права. Це фізична особа, творчою працею якої створений твір, що є об’єктом авторського права. Не має значення його дієздатність. Моментом виникнення авторського права є завершення створення твору, без офіційного оформлення авторства, незалежно від опублікування. Для виникнення і здійснення авторського права не потрібно реєстрації твору, або іншого спеціального оформлення, або дотримання яких-небудь формальностей.

Суб’єктами авторського права, Розрізняються два види співавторства :

1) твір являє собою одне нерозривне ціле (наприклад, «Золоте теля», «Дванадцять стільців» Ільфа і Петрова);

2) твір складається 16 частин, кожна з який виконана визначеним співавтором і може мати самостійне значення (наприклад, підручник, написаний колективом авторів, кожний із яких написав окремі глави).

Суб’єктами авторського права є правонаступники автора – спадкоємці, контрагенти по авторських договорах, до них переходять деякі авторські права.

Особисті немайнові права, Особисті немайнові права

Особисті (немайнові) права автора закріплені в ст. 13 Закону «Про авторське право і суміжні права» і полягають у тому, щоб:

1) вимагати визнання свого авторства, нагадування його імені в зв’язку з використанням твору, якщо це можливо;

2) забороняти згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитися анонімним;

3) вибирати псевдонім (вигадане ім’я) у зв’язку з використанням твору;

4) протидіяти будь-якому перекрученню або іншій зміні твору або будь-якому іншому зазіханню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора; право на обнародування твору.

Майнові права

Майнові права автора перераховані в ст. 14 зазначеного Закону, де передбачається, що автору або іншій особі, що має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом, зокрема йому належить виключне право дозволяти або забороняти:

6 стр., 2579 слов

Право социального обеспечения

... дипломной работы являются: изучение принципов права социального обеспечения. Для достижения указанных целей определены следующие задачи: определение принципов правового регулирования; раскрытие понятия принципов права социального обеспечения; рассмотрение законодательства, закрепляющего принципы права социального обеспечения; рассмотрение классификаций принципов права социального обеспечения, ...

1) відтворення творів;

2) привселюдне виконання і привселюдне розголошення творів;

3) привселюдний показ;

4) будь-яке повторне привселюдне розголошення в ефірі або по кабельній мережі уже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування й інші подібні зміни творів;

7) поширення творів шляхом продажі, відчуження іншими засобами або шляхом здавання внайм або в прокат і іншу передачу до першого продажу примірників твору; здавання внайм після першого продажу, відчуження іншими засобами примірників аудіовізуальних творів, музичних творів, у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, що читається машиною;

8) імпорт екземплярів творів.

Автори творів образотворчого мистецтва крім названих имеют доаткові права (якщо твір став власністю іншої особи).

Це:

1) право доступу – можливість відтворювати свій твір

2) право проходження, що означає, що при перепродажі творів образотворчого мистецтва його автор має право на винагороду від продавця у вигляді визначеного відсотка від перепродажної ціни.

Цей перелік не є вичерпним, зокрема виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва містять у собі і право участі практичній реалізації проектів цих творів.

Майнові права авторів переходять у спадщину.

Охорона прав авторів діє в строки, установлені ст.24 Закону «Про авторське право і суміжні права». По загальному правилу, охорона, надана дійсним Законом, діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті.

Строк охорони творів, створених у співавторстві, діє протягом усього життя і 50 років після смерті останнього автора.

Для творів, обнародуваних анонімно або під псевдонімом, строк охорони минає через 50 років після того, як твір був Якщо узятий автором псевдонім не викликає сумніву у відношенні особистості автора або якщо автор твору, обнародуваного анонімно або під псевдонімом, розкриє свою особистість протягом 50 років, то застосовуються загальні прави­ла о термінах охорони. Термін охорони творів посмертно реабілітованих авторів діє протягом 50 років після їхньої реабілітації . Авторське право на твір, опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 50 років від дати його правомірного опублікування. Дія строку охорони починається з 1 січня року, що іде за роком, у якому мали місце вищевказані юридичні факти. Право авторства, право на ім’я і право протидіяти перекручуванню, спотворюванню або іншому змінюванню твору або якому-небудь іншому зазіханню на твір, що може завдати шкоди честі і репутації автора, охороняються безстроково.

Після закінчення терміна дії авторського права твір стає суспільним надбанням. Такі твори можуть вільно використовуватися будь-якою особою (не треба запитувати дозволу, наприклад, на його відтворення, постановку і т.д.) і без виплати авторської винагороди. Проте при цьому повинні дотримуватися виняткові безстрокові права авторів — право авторства, право на авторське ім’я, право на захист твору і репутації автора (право на недоторканність твору).

13 стр., 6406 слов

Принципы и источники права социального обеспечения

... обеспечения; раскрыть содержание понятия «принципы права социального обеспечения»; охарактеризовать различные принципы права социального обеспечения. Объект и предмет исследования. Объектом курсового исследования является право социального обеспечения. Предмет исследования составляют принципы права социального обеспечения. Методологические основы курсового исследования. При написании работы ...

Вільне використання авторських прав у деяких випадках, що допускаються законом, можливо і при житті автора – при цитуванні, використанні в навчальних цілях у якості ілюстрацій, при відтворенні в засобах масової інформації для загального розголосу статей по поточних економічних, політичних, соціальних, релігійних питаннях, використання привселюдно вимовлених політичних промов, виступів, доповідей і в інших випадках. При цьому повинні дотримуватися такі умови:

1) це можливо тільки у випадках, зазначених у законі ;

2) тільки у відношенні правомірно опублікованих творів;

3) з обов’язковим зазначенням імені автора ;

4) з зазначенням джерела (видання) ;

5) із дотриманням недоторканності твору.

Поряд з авторськими правами названий Закон докладно регулює відносини в сфері суміжних прав. Подібну назву ці права одержали тому, що особи, володіючі ними, творчо використовують створені іншими особами твори, і вони не розглядаються як автори виконуваних чи записуваних і відтворюваних творів. Об’єктом для їхніх прав слугує саме виконання або звуко- і відеозапис. Тому в порівнянні з авторськими ці права носять у визначеній мірі обмежений характер і зводяться по суті до дозволу (згоди) на відтворення (використання) і вимозі відповідної оплати.

Відповідно до ст. 31 Закону «Про авторське право і суміжні права» виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів творів що виконуються. Виробники фонограм і організації віщання повинні дотримуватись, творчо використовати створені іншими особами твори, і вони не розглядаються як автори виконуваних чи записуваних і відтворених ними творів. Об’єктом для їх прав служить саме виконання або звуко- і відеозапис. Тому в порівнянні з авторськими ці права носять у визначеній мірі суті до дозволу (згоді) на відтворення (використання) і вимозі відповідної оплати.

Відповідно до ст. 31 Закону «Про авторське право і суміжні права» виконавці здійснюють свої за умови дотримання ними прав авторів творів що виконуються. Виробники фонограм і організації віщання повинні додержуватися права авторів і виконавців. Організації віщання повинні додержуватися права авторів, виконавців і виробників фонограм.

3.3 Суміжні права

Це права виконавців, виробників фонограм і організацій радио- і телемовлення.

Вони є суміжними стосовно авторських прав, тобто це права близькі, що примикають, пов’язані з авторськими. Їхня роль свого роду посередницька – між авторами і широкою аудиторією. Водночас вони є вторинними стосовно авторських прав, тому що забезпечують використання творів авторів. Суміжні права забезпечують захист творчої праці осіб, що доводять твори авторів до широкої аудиторії, від нелегального використання результатів їхньої роботи.

Специфіка суміжних прав

1) вони пов’язані з використанням певних технічних пристроїв (тому вони з’явилися лише в XX сторіччі, із розвитком технічного прогресу – винаходу звуко- і відеозапису, радіо, кіно, телебачення, штучних супутників) ;

2) об’єкти суміжних прав закріплюються на матеріальних носіях (наприклад, наявність запису виконання на магнітних плівках, касетах, видеоплівках);

3) здійснювати виконання, можливо повторно, нескінченно, перед практично необмеженою аудиторією і без живої участі самого виконавця.

3.4 Суб’єкти суміжних прав

Суб’єктами

1) виконавці (актори, музиканти, режисери, диригенти і т.д.) ;

2) виробники фонограм (особи, котрі першими виконали звуковий запис виконання) ;

3) організації ефірного кабельного віщання (ті, що самі або за замовленням створили передачу і за рахунок яких створена передача).

Суб’єкти суміжних прав повинні мати договір з автором твору, а виробники фонограм і організації ефірного і кабельного віщання — ще й договір з виконавцем. Всі суб’єкти суміжних прав мають виключне право на використання твору (виконання, постановки, фонограми, передачі).

Це означає, що інші особи повинні одержувати дозвіл на первинний запис виконання, передачу в ефір або по кабельній мережі від суб’єктів цих прав. Вони дають також дозвіл на відтворення фонограми, додатки до неї, переробку і ряд інших дій. Суб’єкти суміжних прав мають також право на винагороду. Ці права регулюються за допомогою договорів із користувачами, а збір і виплата винагороди — спеціальними організаціями, що керують суміжними правами, які створюються їхніми суб’єктами. Термін дії суміжних прав — 50 років.

Винятками

1) використанні винятково з метою навчання і наукового дослідження ;

2) для цитування у формі невеликих уривків в інформаційних цілях ;

3) включення в огляд про поточні події невеликих уривків; використання в особистих цілях.

4. Цивільно-правові засоби захисту авторських і суміжних прав, До загальногромадянських засобів відносяться :

1) визнання права;

2) відновлення права;

3) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

4) відшкодування збитків;

5) визнання угоди (договору) недійсним;

6) стягнення особливої неустойки при невчасній оплаті.

Особливі (додаткові) засоби захисту

1) стягнення прибутку, отриманого порушником внаслідок порушення авторських або суміжних прав;

2) виплата компенсації в сумі від 10 до 50 тис. мінімальних розмірів оплати праці (конкретний розмір визначається судом).

Будь-який з цих заходів потерпілий вибирає сам, але замість відшкодування збитків.

Терміни охорони даного Закону. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років після першої фіксації виконання або постановки. Особисті права виконавців охороняються безстроково.

Права виробників фонограм охороняються протягом 50 років після першого опублікування фонограми, а якщо вона не була опублікована, то протягом 50 років після першої фіксації звукового запису.

Організації ефірного віщання користуються зазначеними правами протягом 50 років після першої передачі в ефір або по кабельній мережі.

Перераховані терміни починають стікати з 1 січня року, що слідує за роком, у якому мали місце дані юридичні факти.

До спадкоємців виконавця і правонаступникам виробників фонограм і організацій віщання переходить право дозволяти або забороняти використання виконання, фонограми, передача в ефір і по кабельній мережі, а також право на одержання винагороди в період частини терміну, що залишилася.

Виникнення і здійснення авторських і суміжних прав не потребує виконання яких-небудь формальностей (ст. 19, 31 Закону «Про авторське право і суміжні оскільки тут охороняється насамперед форма твору, і для визнання творчого твору об’єктом авторського або суміжного права достатньо вираження його в будь-який об’єктивній формі, що дозволяє відтворювати результат творчості.

У цьому складається їхня відмінність від інших об’єктів інтелектуальної власності, охорона яких припускає дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, перевірку новизни і встановлення особливого режиму використання. Тому термін «промислова власність» рекомендується можливим для вживання в двох значеннях: у вузькому значенні, коли в це поняття включається право на винахід, корисну модель і промисловий зразок (патентне право), і в широкому значенні, тобто усі види інтелектуальної власності, за винятком авторських і суміжних прав, , що підпадають під охорону після попереднього формального закріплення пріоритету.

5. Право на

Відкриттям визнається запровадження невідомих ра­ніше об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни в рівень пізнання.

Автором відкриття признається громадянин, що зробив заявку, котра відповідає запропонованим вимогам.

У відповідності зі ст.514 ЦК України автору відкриття належить комплекс особистих немайнових і майнових прав. Автор відкриття має право вимагати визнання його авторства і пріоритету у відкритті, що засвідчуються дипломом, він має право на присвоєння відкриттю свого імені або спеціальної назви, що вказується у дипломі на відкриття. Автор відкриття має право на винагороду, виплачувану йому при одержанні диплома, а також на ряд пільг, зокрема, право на додаткову житлову площу, на яку відкриття має право нарівні з науковцями.

Про відкриття робиться запис у трудовій книжці автора.

Право одержати диплом мертвого автора відкриття, а також винагорода переходить у спадщину (ст. 515 ЦК).

Спори про авторство (співавторство) на відкриття вирішуються судом (ст. 516 ЦК).

5.1 Патентне право (промислова власність)

Це інститут цивільного права, що регулює відношсини, пов’язані з технічною творчістю.

На відміну від авторського права патентне право реалізується в іншій сфері творчості. Об’єкти технічної творчості пов’язані з природними законами матеріального світу; вони не відбивають індивідуальність їхнього творця в такому ступені, як об’єкт авторського права. В силу цього об’єкти технічної творчості відтворювані, вони можуть бути створені незалежно одне від одного самостійно, різними особами і тому вимагають формального офіційного закріплення. Крім того, результати технічної творчості спрямовані на рішення практичних задач – мають прикладне значення.

Об’єктами патентного права (промислової власності у вузькому розумінні цього слова) є винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

Необхідність патентного права обумовлена неможливістю прямої охорони об’єктів промислової власності засобами авторського права. На відміну об’єктів авторського права об’єкти промислової власності можуть бути створені різними особами, незалежно одне від одного, тому їхня охорона припускає попереднє формальне закріплення пріоритету у встановленому законом порядку.

Відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням права власності на винаходи, корисні моделі і зразки, регулюються законами України від 15 грудня 1993 р. «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і «Про охорону прав на промислові зразки».

Органом, що здійснює акт визнання нововведення в якості винаходи, корисної моделі або промислового зразка, виступає Державний комітет України з питань інтелектуальної власності (Госпатент України), іменований для стислості в зазначених законах як «Відомство».

Найважливішими умовами патентоспроможності об’єктів промислової власності є їхня новизна і промислова придатність. При цьому патентне право закріплює абсолютну (світову) новизну об’єктів промислової власності.

5.1.1 Об’єкти патентного права

Це винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Винаходом є технічне рішення, що рівень техніки) і промислово застосовне (тобто може бути використане в промисловості, сільському господарстві, в галузі охорони здоров’я й інших галузей діяльності).

Об’єктами винаходу можуть бути пристрій, засіб роботи, речовина, застосування раніше відомого пристрою за новим призначенням.

Корисна модель –

Винахід (корисна модель) є результатом творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Об’єктом винаходу може бути:

1) продукт (пристрій, речовина, штамм мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини);

2) засіб виробництва продукції.

Об’єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Не є об’єктами винаходів і корисних моделей і не охороняються законодавством, що регулює відносини цієї галузі наступні результати інтелектуальної діяльності:

1) відкриття, наукові теорії і математичні

2) методи організації і керування господарством;

3) плани, умовні позначення, розклади, правила;

4) методи виконання розумових операцій;

5) програми для обчислювальних машин;

6) результати художнього конструювання;

7) топології інтегральних мікросхем;

8) сорти рослин і породи тварин і т.п.

Промисловий зразок –

Промисловий зразок є результатом творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок, кольорова гамма або їхнє сполучення визначаюче зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задовільнення естетичних і ергономічних потреб.

Винахід оформлюється патентом. Патент це охоронний документ, котрий засвідчує авторство винахідника, його виключні права володільця і приорітет винаходу.

У той же час не охоплюються поняттям промислового зразка:

1) об’єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні й інші стаціонарні спорудження;

2) друкарська продукція як така;

3) об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипучих або подібних їм речовин.

Суб’єктами патентного права є автори (співавтори) об’єктів промислової власності, а також інші особи (правонаступники або ліцензіати), що одержують за законом або договором визначені патентні права.

5.1.2 Суб’єкти патентного права

це фізична особа, творчою працею якого створений твір.

Патентовласник

1) сам автор;

2) роботодавець (при службових винаходах);

3) особа, зазначена автором у заявці на видачу патенту;

4) правонаступники;

5) договірний патентовласник патент може бути переданий за договором за будь-якій фізичній або юридичній особі.

Ліцензіат

1) виняткової ліцензії ;

2) неповної ліцензії ;

3) відкритої ліцензії.

Особливі суб’єкти, Попередній користувач

Примусова ліцензія видається будь-якій особі Вищою патентною палатою, якщо патентовласник протягом чотирьох років не використовує винахід і відмовляється укласти ліцензійний договір.

Виключне право на використання об’єктів промислової власності належить патентовласнику, тому відповідно до чинного законодавства автор може вимагати за своїм вибором визнання лише свого авторства, або визнання свого авторства з закріпленням за ним виключних прав, тобто автор може бути одночасно і патентовласником або не бути таким у силу закону або договору. Право на одержання патенту мають автор, його спадкоємець, а також роботодавець, якщо винахід, корисна модель або промисловий зразок створені в зв’язку з виконанням службових обов’язків або виконанням доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше. При наявності права на одержання патенту в роботодавця автор подає йому повідомлення про створений ним винахід, корисну модель або промисловий зразок з описом суті з достатньою повнотою і ясністю. Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців із дати одержання цього повідомлення не подасть заявку в Відомство (Госпа­тент Україны), то право на одержання патента переходить авторові.

Корисна модель оформляється свідоцтвом, про­мисловий зразок – патентом. Термін дії патента на винахід становить 20 років з дати подачі заявки до Відомства. Термін дії патенту на корисну модель складає п’ять років із дати подачі заявки у Відомство і продовжується Відомством по клопотанню власника патенту, але не більш ніж на три роки. Термін дії патенту на промисловий зразок складає 10 років із дати подачі заявки у Відомство і продовжується Відомством по клопотанню власника патенту, але не більш ніж на п’ять років.

Право авторства є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково.

Основним особистим (немайновим) правом автора об’єкта промислової власності є право автора признаватися творцем даного об’єкта, що припускає заборону всім іншим особам іменуватися авторами цього об’єкта. Інше особисте право автора складається в праві одержання патенту на об’єкт промислової власності, а також можливості передачі цього права іншим особам.

Майнові права автора виражаються в можливості одержання прибутку від використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка, у праві одержання винагороди за передачу патенту і продаж ліцензій і тощо.

Приналежне патентовласнику право на використання об’єкта промислової власності складається в тому, що ніхто не може без згоди особи, якійі належить патент, використовувати зазначений об’єкт. Патентовласник вправі передати отриманий патент або видати ліцензію на використання.

Як патент, так і право на його одержання переходять у спадщину. Переходять у спадщину і права авторів об’єктів промислової власності.

5 . Право на інші результати творчої діяльності, використовувані у виробництві

До числа інших прав на результати творчої діяльності як різновиду права інтелектуальної власності відносяться права на раціоналізаторську пропозицію, знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, охорону селекційних досягнень, топології інтегральних мікросхем, інтересів володарів «ноу-хау» і т.п.

Право на раціоналізаторську пропозицію являє собою сукупність правових норм, що регулюють відношсини з приводу створення офіційного визнання технічного рішення раціоналізаторською пропозицією, його використання і стимулювання авторів.

Раціоналізаторською пропозицією признається технічне рішення, що є новим і корисним для підприємства (установи, організації), якому воно подано, іпередбачаюче зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або зміна складу матеріалу.

Новизна раціоналізаторської пропозиції, на відміну від новизни винаходу, звичайно обмежується рамками відповідного підприємства, установи, організації, куди і подається раціоналізаторська пропозиція.

Автор пропозиції, визнаного раціоналізаторським, має право на визнання за ним авторства, право на винагороду, а також пільги відповідно до законодавства. Автору прийнятої до впровадження раціоналізаторської пропозиції видається свідоцтво, що засвідчує його авторство (ст. ).

Право одержати свідоцтво на пропозицію і винагороду за його використання переходить у спадщину (ст.522 ЦК).

Відносини в сфері створення і використання знаків для товарів і послуг регулюються Законом України від 15 грудня 1993 року «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Знак – це логотип, по якому товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Об’єктом знака можуть бути словесні, образотворчі, об’ємні й інші позначення і їхні комбінації, виконані в будь-якому кольорі або колірному сполученні.

Право власності на знак для товарів і послуг засвідчується свідоцтвом. Термін дії свідоцтва складає 10 років із дати подачі заявки у Відомство і продовжується Відомством по клопотанню власника свідоцтва, поданому протягом останнього року дії свідоцтва, щораз на 10 років.

Обсяг наданої правової охорони визначається приведеним у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів і послуг.

Висновок.

Багато значних діячів софтферної промисловості явно з’їхали з глузду на проблемах інтелектуальної власності, мета їхнього життя звелася до того, щоб змусити суспільство визнати і захистити права якого-небудь сироти, що пірати грабують серед біла дня. Яскравий приклад того – Росія, а останнім часом і Україна: народ, уряд, парламент, одностайно приймають проблеми сироти ближче до серця, ніж свої власні.

Інтелектуальна власність – це те, що закон вважає такою. Закони повинні працювати на благо суспільства. Немає закону, немає і злочину, незалежно від того, що сирота з цього приводу думає. Вважає суспільство потрібним – захистить його, а не вважає – ну, як вийде.

Я дивлюся на проблему об’єктивніше. Прогрес технологій, за яким не встигає законодавство, дав можливість деяким видам бізнесу – спочатку кіношникам і аж до виробників персональних програм – при деякій удачі цілком законно одержувати фантастичну, цілком безглузду норму прибутку. Їм, зрозуміло, це подобається, але інші – причому не тільки за кордоном, але й у своїй батьківщині – “скаженим” прибуткам аж ніяк не симпатизують.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

[Электронный ресурс]//URL: https://psystars.ru/kursova/intellektualnaya-sobstvennost-v-ukraine/

1. Вешневский Л.М. и др. Формула приоритета : Возникновение и развитие авторского и патентного права. : Наука. 1990.

2. Гаврилов Э.П. Авторское право. — М.,1988.

3. Гаврилов Э.П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. — М., Юрид.лит.,1988.

4. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. — Киев : Изд. “Консум”. 1996. С. 136 -149.

5. Маркова М.Г. Основы гражданского права. — С-П., 1996. С. 80 — 87.

6. Сергеев А.П. Авторское право России. — С-П.: Государственный университет, 1994.

7. Сергеев А.П. Патентное право. — М.: БЕК, 1994.

8. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів, ч. 1. – К.: Вентурі, 1997.– 544с.

9. Цивільний Кодекс Української РСР (Цивільний Кодекс України)

10. Закон України “ Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993р.

11. Закон України “Про влвсність” від 07.02.1991р.

12. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993р.

13. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 24.04.1993р.

14. Конституція України від 28.06.1996р.

:______________________